Пам`яті товариша

Я ЗНАЮ, ДРУГ НЕ ПОМИРАЄ – ЛИШ  ПОРУЧ  БУТИ  НЕ СТАЄ…

На 78-му році життя пішов у вічність Микола Денисович Колодницький –  один з патріархів журналістики міста Дніпродзержинська.

Здавалося, йому, як кажуть, «зносу не було» – завжди бадьорий, діяльний, сповнений сил та енергії. Аж ось – його не стало. Підступна хвороба забрала людину, яка стільки років була для дніпродзержинських журналістів прикладом служіння Справі – здається, ще зовсім недавно він приходив до редакцій міських газет, пропонував нові статті, теми…

А колись, піввіку тому, Микола Колодницький  був робітничим кореспондентом, активним дописувачем міської газети «Дзержинець» , та таким активним, що згодом його запросили до штату. А що не вистачало знань – так то діло наживне, Микола завжди охоче вчився, ось і тут залюбки  пішов вчитися на заочне відділення ВПШ. Той, хто знає, що це таке, розуміє, що Вища партійна школа – це не жарти. За три роки там давали ґрунтовні знання, які потім дуже ставали в пригоді у повсякденній журналістській практиці. Колеги по перу навіть розповідали  легенди про знаменитий «список Колодницького» – казали, що у нього у записнику наготові є список заголовків для статей на будь-які теми.

 

Навіть пішовши на заслужений відпочинок, Микола Денисович не заспокоївся – багато років він очолював прес-групу міської ради ветеранів, був власним кореспондентом обласної газети «Зоря»… Видав кілька книжок. Тож, коли надійшла звістка про його кончину, не хотілося вірити – настільки живим, непосидючим та енергійним він залишався в уяві більшості колег. І сьогодні нам важко уявити, що більше ніколи  не розчиняться двері, і в них не увійде завжди веселий, усміхнений «тато  Коля» –  так називали між собою колеги по перу свого старшого друга. Нехай буде земля тобі пухом, наш чудовий старший товаришу. Спочивай з миром. Глибоке співчуття –  дружині, дітям та онукам.

Бюро Дніпродзержинської міської організації НСЖУ.