Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Низький уклін вам, ювіляре!
Так уже склалося у нашому житті: журналісти, завдячуючи своїй професії, пишуть про всіх і вся. А от про них… Про них доводиться читати не так уже й часто. Однак, на щастя, є рідкісні випадки. І ось цей, про який розповідь, саме такий: днями відзначив свій черговий ювілей наш колега, колишній редактор томаківської районної газети «Наш край» Роман Васильович Міщук, якого любимо й шануємо усім своїм серцем, адже він для нас і журналіст, і наставник, і керівник, і за все це – доземний йому уклін.
…В день 75-річного ювілею Р.В. Міщука до його гостинної оселі з найщирішими вітаннями і добрими побажаннями, квітами та подарунками завітали поважні й дорогі для нього люди – голова Дніпропетровської обласної журналістської організації, головний редактор обласної газети «Вісті Придніпров’я» О. С. Ковальчук, член ради ветеранів Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, заслужений журналіст України О. О. Пільонов, колеги-редактори Романа Васильовича – В. П. Глядченко з Нікополя (він же голова Нікопольської міської журналістської організації) та А. І. Ткаченко з Марганця, а також заступник голови райдержадміністрації, член Партії регіонів В. П. Кугенко, представники трудового колективу томаківської районної газети «Наш край» на чолі з її редактором Л. М. Єфремовою.
Проникливі слова віднайшов для ювіляра Олексій Семенович Ковальчук, він же вручив Роману Васильовичу Почесний знак Національної спілки журналістів України.
Віктор Петрович Кугенко зачитав вітальні листи від керівників району, а ще вручив ювіляру Подяку голови райдержадміністрації.
Вітальні листівки, пам’ятні подарунки, віршовані рядки отримав іме-нинник і від колег по перу – В. П. Глядченка та А. І. Ткаченко, з якими й понині підтримує товариські стосунки.
…О швидкоплинний час! Він нікому непідвладний. Біжить собі та й біжить. Ні зупинити його, ані прискорити ще ніколи й нікому не вдавалося. Отак і для нашого колеги-ветерана. Вдумайтеся тільки: він лише на редак-торському посту найдобросовіснішим чином відстояв тридцять два з половиною роки! Про це, а також про чимало різних редакційних подій згадували і господар, і гості за святковим щедрим столом. Роман Васильович пригадав усіх, з ким довелося йому працювати. І не просто працювати, а творити історію Томаківського району. Користуючись нагодою, він подякував усім, хто допомагав і словом, і ділом робити спільну справу – випускати у світ газету, яка в усі часи була популярною серед населення району. Такою й залишається. А ще дякував за повагу й турботу, якої, як відомо, багато ніколи не буває.
О. С. Ковальчук та О. О. Пільонов розповіли про те, чим живуть, над якими пріоритетними напрямками сьогодні працюють журналісти області, зізнавалися, якими б хотілося їм бачити молодих журналістів: тут має бути поєднання досвіду і справжнього молодечого запалу. А ще: нинішня журналістика повинна навчитися вміло використовувати творчі надбання та традиції своїх попередників, в тому числі, й таких поважних ветеранів, як Роман Васильович.
…Хвиля за хвилею котилися спогади, спливав час, а нам так не хотілося залишати привітну родину Міщуків – нашого шанованого ювіляра та його дружину Валентину Іванівну. Вже за порогом подумалося: ось так би вшановувати кожного ювіляра-колегу. Адже подібні світлі миттєвості в нашому журналістському житті – по-справжньому незабутні…
О. ЖАРЧИНСЬКА.
