Що кажуть сусіди: Україна на шпальтах румунських медіа

Дніпровська журналістка, член Правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, асистентка кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів Ірина Авраменко зараз перебуває на професійному стажуванні у Румунії. Відбувається воно за програмою RFI Ukraine project Yak Vdoma (France Médias Monde, CFI, RFI România) і присвячене, перш за все, висвітленню безпекової тематики, пов’язаної з російським повномасштабним вторгненням до України.

Нещодавно колега брала участь у програмі румунського суспільного мовника TVR. Мова йшла про протидію російській пропаганді, про українок, які вимушено виїздять з рідних міст і сіл, рятуючись від російських ракет і снарядів…

Ірина Авраменко дослідила румунський медіапростір і підготувала матеріал для сайту Інституту демократії ім.Пилипа Орлика із цікавими прикладами публікацій, думок місцевих експертів. Пропонуємо його вашій увазі.

Що кажуть сусіди: Україна на шпальтах румунських медіа

На перший погляд, румунські медіа нагадують довоєнні українські ЗМІ: багато політики, гучних заяв, публічних дискусій. Відчувається, що в цій країні живуть люди, які слідкують за подіями, мають свою думку та вміють її доводити.

Але що це за думка? Якщо вірити пропаганді, європейці геть збідніли, ледь не змерзли без російської допомоги та втомилася від війни. Ми полистали сторінки газет та сайтів Румунії, поспілкувалися з експертами, щоб з’ясувати: як виглядає Україна на шпальтах місцевих медіа. А також як на імідж нашої країни впливає всюдисуща ворожа пропаганда.

(У дослідженні використовувались наступні ресурси:  https://panorama.ro, https://adevarul.ro/, https://www.capital.ro, https://www.curentul.info, https://www.bursa.ro, https://evz.ro, https://cutiapandorei.org, https://www.digi24.ro,  https://www.zf.ro, https://maszol.ro,  друковане видання “Catavencii” та інші).

Допомога Україні – це власна безпека 

Сьогодні тема війни в Україні присутня у всіх провідних румунських медіа. Дехто навіть робить окрему рубрику для цієї теми (як, наприклад, сайт evz.ro).

Румунські журналісти не тільки орієнтуються в ситуації на фронті, а також цікавляться одіозними персоналіями цієї війни (наприклад, бачимо розслідування злочинів ватажка російської ПВК Євгена Пригожина та багато новин про його заколот).

Війна майже щодня обговорюється на різних ток-шоу.

Серед головних тем, що висвітлювалися останнім часом: український контрнаступ,  відновлення України, Україна-ЄС,  допомога біженцям, санкції проти рф,  підрив Каховської ГЕС, проблеми румунської громади в Україні, загрози для Румунії у зв’язку з агресією росії, повстання “вагнерівців”.

Ми помітили, що інформаційні повідомлення містять в собі епітети, як доводять, що румунські медійники розуміють, хто справжній агресор. Так, коли мова йде про армію рф вони кажуть “так званий”, “окупанти”, “анексований росією Крим”, “ставленик окупаційної влади”, “кухар путіна”, “російські агресори”. 

Відома у Румунії політологиня,  політична блогерка, президентка асоціації експертів із безпеки та глобальних питань Анжела Грамада пояснює це тим, що її земляки бачать жахи війни очима українських біженців.

– Окрім Польщі, ми найближче до того, що відбувалося (в Україні – Авт.). Але, з іншого боку, ми повинні бути справедливими й визнати, що ми не бачили її так, як бачили українці, які через це все проходили і війна розгорталася в них на очах.

Втім, експертка не приховує, що окрім солідарності, є прагматичні причини, чому румунські медіа симпатизують Україні.

“Ще під час першої світової війни Румунія відправила весь свій золотий запас до Росії для того, щоб убезпечити його. Він не повернувся. Ми досі пам’ятаємо про це і наша влада, коли розмовляє з владою Росії, нагадує: де наш золотий запас? Потім – вони відібрали Бессарабію в 40-му році, 28-го червня був ювілей цієї події. Тоді СРСР поставив ультиматум Румунії і сказав “забирайтеся з Молдови до Прута”. Після цього за рік була перша депортація з Молдови до Сибіру. Ніхто цього не забув”.

Загрози з боку росії існують й сьогодні, впевнена пані Анжела.

Відлуння цих побоювань ми зустріли в румунських медіа:

“Те, що сьогодні робить Румунія для України – насамперед заходи безпеки для своїх власних громадян та своїх власних інтересів” – підкреслює експертка.

Але що саме робить Румунія для України? Виявляється, достеменно цього ніхто не знає.

“Це заходи безпеки, щоб ця допомога доїхала до України. І якщо ви подивитесь звернення Кулеби (Голова МЗС України – Авт.), він завжди каже слова подяки Румунії. Не каже, що за подяка, але всі один одного розуміють” – підкреслює Грамада.

Дискусія про те, чи треба повідомляти про допомогу Україні, триває в румунському суспільстві досі. Так, газета “Catavencii” жорстко  іронізує з приводу того, що росіянам навіть не треба утримувати власну розвідку, щоб дізнатися, що планує Україна. Саме витік секретної інформації журналісти вважають головною причиною, чому “гальмує” українській контрнаступ.

Але не всі журналісти згодні з тим, що інформацію треба приховувати.

“Однією з постійних проблем у тому, як ми обговорюємо війну, є те, що Румунія не розголошує військову допомогу Україні. Ми у “Panorama” були першим ЗМІ, яке знайшло хоч якусь інформацію”, – розповідає головна редакторка популярного у Румунії сайту “Panorama” Аліна Матіс.

На її думку, саме брак прозорості сприяє суспільній недовірі і шкодить взаєминам між країнами.

Втома та пропаганда: головні вороги українських наративів  

За словами Аліни Матіс, більшість румунів (близько 70% згідно зі звітом Інституту Reuters) отримують новини з сайтів та соцмереж. Майже дві третини дивляться телевізор, і близько половини читають соцмережі (серед яких найпопулярніший “Фейсбук”).

Журналістка констатує, що втома від новин, яка спіткала весь світ після надмірної уваги до тем ковіду та війни в Україні, наздогнала і Румунію.

“Зі свого професійного досвіду я роблю висновок, що саме війна вплинула на тенденції уникання новин. Я бачила це навіть у нашій аудиторії на Panorama.ro. У перші пів року після початку війни наші історії, пов’язані з Україною, з війною, дуже читали – вони були одними з найчитаніших.

Зараз я бачу, що інтерес зменшився. Звісно, коли відбувається ескалація – виникають сплески, як це було з повстанням Вагнера. Але через те, що війна затягнулася, суспільне сприйняття дещо змінилося. Не те, щоб румуни зараз були налаштовані проти України, але вони більш байдужі, як на мене”.

Пані Аліна згадує результати опитування Євробарометра у лютому 2023 року, яке показало, що румуни були одними з найбільш скептично налаштованих європейців щодо підтримки України. Втім, не все так погано:

“Водночас було проведено національне опитування IRES, яке показало, що дві третини румунів стежать за подіями в Україні та розвитком війни і хочуть, щоб наш уряд продовжував підтримувати вашу країну”, – каже Матіс.

Редакторка додає, що саме тому у Румунії досі є медіа, які продовжують щоденні прямі трансляції про війну в Україні.

Однак не приховує, що свою чорну справу робить пропаганда.

Звідки лізе російська пропаганда – це питання ми поставили перед усіма нашими експертами.

“По-перше, це сторінка у фейсбуці посольства Росії, – розповідає Анжела Грамада. – Там дуже багато читачів. Це дві категорії людей – хто підтримує, і хто ненавидить росію і те, що вона робить в Україні і не тільки. По-друге – це певні люди, на щастя, їх не так багато –  історики або інші лідери думок, яких румуни не визнали і росія взяла їх “в обіг”.

Потужним джерелом пропаганди, за словами Грамади, залишається “Супутник” (рос. пропагандистська інформаційна агенція, яка включає сайти, мобільний застосунок, онлайн-трансляції, радіомовну службу і пресцентри – Авт.).

“Їхня редакція  була у Молдові, вони писали румунською мовою, звідти просували контент у румунську пресу. Зараз через те, що цей сайт заблокувала молдавська влада в березні минулого року, а потім ще з’явився закон проти дезінформації, “Супутник” пішов у соцмережі, особливо в Телеграм”.

Румунський  журналіст і політолог Міхай Ісак констатує, що пропагандисти використовують усі можливі канали.

“По-перше, телебачення, яке дуже популярне в Румунії та румунських діаспорах. Так, одна з приватних телекомпаній, яку запідозрили у розповсюдженні пропаганди, має зв’язки з румунським олігархом, якого звинувачують у корупції. Після засудження він втік до Сербії, оскільки Белград є сильним союзником Росії в балканському регіоні”, – розповідає експерт.

Наш співрозмовник підкреслює й неабияку роль соцмереж, де пропагандисти знайшли легкий доступ до румунського суспільства.

“TikTok став дуже важливим у російському гібридному нападі через відсутність нагляду з боку Румунії чи ЄС. Telegram – є досить новим на румунському ринку соціальних медіа, але його активно використовують конспірологи, праві партії та, звичайно, проросійська пропаганда”.

За словами пана Міхая, ці телеграм-канали вживають надзвичайних заходів безпеки, щоб фактчекери не могли бачити та розвінчувати цей зміст. Через спільну мову, історію та культуру багатьма з цих каналів володіють і керують люди з Республіки Молдова.

Щодо друкованих медіа, то, за спостереженнями журналіста, аудиторія газет значно зменшилася за останнє десятиліття. Втім, вони ще мають вплив у деяких регіонах за межами Бухареста.

Під час нашого дослідження ми, дійсно, виявили російські наративи одразу на декількох інтернетних ресурсах (www.vestidinrusia.ro (фінансується посольством росії в тій чи іншій формі), https://t.me/activenewsro, https://t.me/wwwAurelianRO, https://t.me/triunghiulbasarabean, https://t.me/sputnecenzurat, https://t.me/UraganDiscutii) та інших.

 Наративи російської пропаганди: куди б’є ворог? 

Головна мета російських пропагандистів не таємниця:  посварити Україну з  Румунією, а  румунів – з ЄС та НАТО. Вороги щоразу “розчісують” старі рани, що не перший рік завдають болю українсько-румунським відносинам. Це передусім складне питання національних меншин,  нестишний конфлікт навколо Сулинського канала, визнання Україною молдавської ідентичності.

Але всі ці проблеми румунське та українське суспільство налаштовані вирішувати у

цивілізованому форматі, тож у пропагандистів не так багато місця для “маневрів”. Доводиться шукати нові “яблука розбрату”.

Так, нещодавно вони спробували звинуватити Україну в тому, що вона шкодить економіці Румунії. Для цього пропагандисти, наприклад, “прив’язували” Україну до недавніх страйків румунських фермерів та “паливної кризи”.

Свіженький наратив – релігійний: нещодавно в УПЦ (МП) намагалися представити етнічне румунське духовенство як жертв української релігійної політики. Також подекуди мала місце кампанія з дискредитації українських біженців.

Міхай Ісак попереджає, що всі ці наративи будуть масово використовуватися під час виборів у 2024 році.

“Антиукраїнська пропаганда буде потужним інструментом для більшості радикальних партій на румунській політичній сцені, а також для деяких політичних лідерів, які намагаються отримати голоси за допомогою націоналістичного дискурсу”,  – прогнозує Ісак.

Ми переконалися, що передвиборчі провокації вже знаходять відображення у пресі:

В арсеналі пропагандистських тем також міць російської “ядерної тріади”, залякування “сильним лідером путіним”. На жаль, деякі з сайтів підхоплюють пафосні цитати президента рф, супроводжуючи замітки світлинами “сильного лідера” з пропагандистського ресурсу “Супутник”.

Також дехто поширює фейки про слабкість українського військового керівництва або про загибель когось з керівників.

А ось як російський наратив про “злочинне НАТО” маскується під виглядом “аналітичних прогнозів”.

Як протидіяти пропаганді: ініціативи Румунії 

Втім, ми з радістю з’ясували, що російська пропаганда зустрічає спротив у Румунії. Так, є медійники, які цілеспрямовано займаються розвінчуванням російської пропаганди, розуміючи її небезпеку. Наприклад, румунський журналіст і політичний оглядач Марін Герман заснував в румунському медіапросторі фактчекінговий проєкт, у рамках якого регулярно викриває російську брехню.

Опір пропаганді та дезінформації чиниться й на державному рівні. Так, на початку війни одразу дві румунських телерадіокомпанії були оштрафовані Національною аудіовізуальною радою (CNA) за розповсюдження російських наративів.

А в цьому році Румунія припинила роботу російського центру культури та науки в Бухаресті, який здійснював свою злочинну діяльність з 2015 року. Маскуючись під культурно-освітній заклад Центр займався поширенням російських наративів.

Окрім того, у квітні 2023 року міністри МЗС і міноборони Румунії, України та Молдови домовились спільно протидіяти російській пропаганді і зробили відповідну Заяву.

Вже в червні представники Парламенту, МЗС, Міноборони та МВС Румунії  поділилися власним досвідом боротьби з дезінформацією на державному рівні з українськими фактчекерами в рамках проєкта ЄС Support to Strategic Communication.

Свій внесок у боротьбу вносять і європейські інстанції. Так, European Institute of Romania регулярно знайомить румунів з документами, у яких мова йде про заходи, вжиті Євросоюзом, та поради, як протистояти пропаганді.

.

Не “братські народи”, але порядні сусіди 

Незважаючи на, як ми бачимо, потужні спроби розсварити наші країни, мої співрозмовники переконані, що у своїй більшості румунське суспільство має стійкість протистояти провокаціям та не підтримує агресію, розв’язану російською федерацією. За це треба подякувати, не в останню чергу, румунським журналістам, які максимально ефективно висвітлюють воєнні злочини рф проти України, перешкоджають пропаганді, та нагадують читачам скільки лиха росія завдала румунському народу. І, як ми переконалися на власному досвіді, – завжди готові допомогти українським колегам.

На сторінках румунських медіа – Україна – Сусід з багаторічними культурно-історичними зв’язками, але й з усіма суперечностями (а інколи й гучними скандалами), що вряди-годи виникають між будь-якими сусідами. Але розбіжності йдуть на другий план у той час, коли загрожує спільний ворог – небезпечний та підступний.

Трохи інша ситуація в соцмережах, але, як ми бачимо, румуни працюють над вирішенням цієї проблеми.

– Якщо раніше ми говорили про Україну через західні ЗМІ, брали їхні матеріали, перекладали румунською мовою, то зараз цього менше. Навіть з’явилися канали, які мають своїх кореспондентів у вас. Не на постійній основі, але вони їздили в Бахмут, Миколаїв, у Бучу…Румунські журналісти почали відкривати для себе Україну, – констатує Анжела Грамада. – Як і всі інші люди в Румунії.

(Матеріал створений за участю CFI, Французького агентства з розвитку ЗМІ, у рамках проєкту Hub Bucharest за підтримки Міністерства закордонних справ Франції).

Ірина Авраменко, оглядачка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика