Твої вершини, твій Еверест ще попереду

Валерію Михайловичу Дрешпаку – 55 років…

Навіть не віриться, що так швидко пролетіли роки від часу нашого першого знайомства на одному із міських заходів, де Валерій, тоді редактор обласного радіо, готував репортаж про ту подію. Молодий, енергійний, завзятий, настирний, він у своїх радіо матеріалах об’єктивно, цікаво і почасти критично висвітлював діяльність міських комунальних служб та установ і самого міськвиконкому, де я тоді працював завідуючим організаційним відділом, а згодом керуючим справами. Тож зовсім невипадково ми згодом запросили його працювати завідувачем сектора масової інформації Дніпропетровської міської ради. Саме тоді Валерій Михайлович заклав організаційні основи для подальшого створення пресслужби міської ради як структурного підрозділу, щоб забезпечувати ефективну взаємодію влади із засобами масової інформації міста, реалізацію принципів відкритості та прозорості місцевої влади, особисто готував матеріали для ЗМІ міста та області.

Вже тоді його вирізняв державницький, професійний, системний підхід до справи, до вирішення злободенних проблем. Тут проявився його непересічний журналістський талант, креативність, організаторські здібності, уміння комунікувати із місцевими та центральними ЗМІ, здатність виділити найголовніше в роботі і сконцентруватися на реалізації важливих завдань. Все це, безперечно, знадобилося в його подальшій діяльності.

В травні 1995 року мене було призначено генеральним директором Дніпропетровської державної телерадіокомпанії. Зовсім незадовго до цього помер керівник обласного радіо Володимир Гнатович Пайос, якому виповнився лише 51 рік. Коли постало питання про нового керівника обласного радіо, кращої кандидатури на цю посаду, ніж Валерій Дрешпак, я тоді не бачив. Але спочатку проти мого призначення генеральним директором, а згодом проти призначення Валерія Михайловича моїм заступником з питань радіомовлення, керівником обласного радіо, категорично виступив тодішній представник Президента України в Дніпропетровській області Павло Лазаренко. У нього та його оточення були зовсім інші кандидатури на керівні посади ТРК та зовсім інші види на діяльність самої компанії. Та, незважаючи на неймовірні зусилля, йому і його оточенню так і не вдалося завадити рішенню Державного комітету України з питань телебачення і радіомовлення. Із Павлом Івановичем ми були на різних берегах і не збиралися пливти з ним в одному човні, бо то була б зовсім інша історія. Але ні тоді, ні сьогодні я не сумнівався і не сумніваюсь в своєму виборі, не жалкував і не жалкую про свій вибір. Валерій Дрешпак проявив себе чудовим професійним менеджером, порядною, творчою, відповідальною людиною. Він ніколи не зраджував ні своїм принципам, ні своїм друзям. У своєму есе «На радіохвилях Дніпра», присвяченому 95-ій річниці створення обласного радіо, я розповів про його історію та сучасний стан, про період нашої спільної з Валерієм Михайловичем роботи в обласній державній телерадіокомпанії. Ось деякі фрагменти із цього твору.

«Валерій Дрешпак став наймолодшим очільником обласного радіо за всю його попередню історію. Йому вдалося не тільки зберегти, але й значно примножити надбання своїх попередників. Під його безпосереднім керівництвом обласне радіо отримало новий імпульс свого творчого і матеріально – технічного розвитку. Уже незабаром після його призначення, у серпні 1995 року, почав мовлення другий канал облрадіо «Мрія» – спочатку на нижніх частотах УКВ, а згодом на середніх хвилях. Валерій Дрешпак активно розпочав оновлення радійної техніки. В той час була придбана перша цифрова станція для монтажу радіопрограм та видачі їх в ефір, розпочалася комп’ютеризація робочих місць журналістів. Особливу увагу молодий керівник приділяв стимулюванню творчої діяльності колективу, участі радійців у різноманітних міжнародних, всеукраїнських, регіональних конкурсах і фестивалях, де вони неодноразово здобували високі нагороди, призи і премії. Через різні фонди і фундації, Національну спілку журналістів України, громадські організації ми змогли направити чимало наших телерадіожурналістів на стажування до США, Південної Кореї, багатьох країн Європи, зокрема, Швеції, Польщі, Франції, Нідерландів, Німеччини та інших країн. До речі, сам Валерій Михайлович вивчав практику роботи радіостанцій в США та Швеції і успішно використовував набутий досвід в практичній діяльності нашої телерадіокомпанії.»

Валерій Дрешпак був одним із головних ініціаторів та розробників концепції розбудови регіонального радіомовлення і телебачення, яка в 2004 році була частково реалізована в прийнятій обласною радою цільовій комплексній програмі розвитку матеріально-технічної бази телерадіомовлення. Це був один із найбільших проектів нашої плідної співпраці з обласної владою, яка надала нашій телерадіокомпанії досить вагому допомогу. Тоді була оновлена не тільки частина радійної і телевізійної техніки, але і збудовані нові радіорелейні лінії, встановлені телепередавачі в цілому ряді великих міст нашого регіону. Та, на превеликий жаль, ці зусилля та здобутки були фактично знищені і зруйновані у 2018 році недолугим реформуванням регіональних державних телерадіокомпаній, безглуздими, недалекоглядними, непродуманими рішеннями перетворення їх у аморфні та малоефективні філії Суспільного телебачення України.

Уже через три роки роботи на обласному радіо Валерія Дрешпака запросили працювати в Дніпропетровську обласну державну адміністрацію на посаду начальника управління та взаємодії з засобами масової інформації (з листопада 1998 р. – управління з питань внутрішньої політики). Для нього це було не просте рішення. Але Валерій, зрештою, дав свою згоду. Там він фактично виконував обов’язки прес-секретаря голови обласної державної адміністрації, упроваджував нові форми та технології взаємодії із засобами масової інформації. В той час він почав реалізовувати і своє прагнення, і своє бажання займатися науковою і викладацькою діяльністю. Без відриву від основної роботи В. Дрешпак в 2005 році підготував та захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук з державного управління «Концептуальні чинники формування державної політики України у сфері засобів масової інформації». В цьому ж році він полишає роботу в обласній державній телерадіокомпанії і починає повністю займатися науковою і викладацькою діяльністю у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України спочатку на посаді доцента кафедри державного управління та місцевого самоврядування, а згодом завідувача кафедри інформаційних технологій та інформаційних систем. В ці роки Валерій Михайлович Дрешпак підготував та захистив докторську дисертацію, в якій серед іншого було обґрунтовано підходи щодо вдосконалення інструментів і методів державно-управлінських комунікацій з використанням засобів масової інформації. Він автор понад 160-ти наукових праць і навчальних посібників.

Нині Валерій Михайлович працює в Університеті митної справи та фінансів професором кафедри журналістики, постійно продовжує займатися журналістською діяльністю. Як член Правління та Секретаріату Дніпропетровської обласної організації НСЖУ опікується, зокрема, питаннями підвищення рівня професійної майстерності журналістів, організацією творчих конкурсів для журналістів. Разом із ним ми беремо участь у засіданнях дискусійного клубу при обласній організації НСЖУ. Журналістика була і залишається у сфері його наукових інтересів, творчих пошуків та спрямувань.

Валерій Дрешпак, хлопець із простої селянської сім’ї із села Личково, що на Магдалинівщині, у своєму житті зробив себе сам. Своїм розумом і талантом, своєю працелюбністю та працездатністю, організаторськими здібностями, здатністю приймати зважені й обґрунтовані рішення, тягою до знань, до самоудосконалювання, умінням комунікувати з людьми, розуміти їх надії і сподівання. Він порядна і рішуча людина. У нього попереду ще багато важливих і корисних справ, спрямованих на подальший розвиток нашого краю і нашої держави. Він із тих людей, хто не впадає у відчай, йде вперед, долаючи труднощі, перешкоди і негаразди.

Бажаю тобі, дорогий друже і колего, бути і надалі людиною честі і гідності, нових досягнень і здобутків в житті, на науковій і викладацькій ниві.

Багато чого ти вже досяг у своєму житті. Але я вірю і знаю, що твої вершини, твій Еверест, який ти обов’язково здолаєш, ще попереду.

Свої вітання ювіляру хочу закінчити словами із пісні «Другові» поета-пісняра, нашого друга, побратима і колеги, колишнього генерального директора Полтавської обласної державної телерадіокомпанії Миколи Ляпаненка:

Друже, не все у нас скошено жито,
Бо молоде ще нуртує вино.
Тож нехай не спіткнеться копито,
Хай тримає рука стремено.

Вільна Вкраїна – нам рідная мати!
Батько наш мудрий – то сивий Дніпро.
Завжди раді любов’ю обняти
І зігріти сердечним теплом.

Раптом хитнеться земля під ногами
А чи недоля зустріне гірка.
Кров зупинить з гарячої рани
Незрадливого друга рука.

Довго з тобою нам сіяти жито,
Діти і внуки ладнають сідло.
Тож нехай не спіткнеться копито,
Хай тримає рука стремено.

Натхнення і успіхів, щастя, міцного здоров’я і довголіття тобі, Валерію Михайловичу, і твоїй дружній родині.

Станіслав ПОВОД,
заслужений журналіст України,
генеральний директор Дніпропетровської
обласної державної телерадіокомпанії з 1996 по 2004 р.р.