У Дніпрі спілчани видали Книгу Пам’яті про журналіста Олександра Давидова

Ярослав Савельєв навчається на 4 курсі факультету систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Для проходження переддипломної практики обрав обласну організацію Спілки журналістів, на базі якої діє Центр журналістської солідарності НСЖУ.

Майбутній журналіст активно долучається до заходів для медійників, знайомиться із журналістською професією, готує публікації та створює відеоролики.

Пропонуємо до вашої уваги матеріал Ярослава про презентацію книги про відомого дніпровського журналіста.

*   *   * 

У прес-центрі Дніпропетровської обласної журналістської організації представили книгу «Він поклонявся людині і слову…», видану в пам’ять про ветерана дніпропетровської журналістики, який понад тридцять років очолював видавництво «Журфонд», Олександра Дем’яновича Давидова. На презентацію прийшли колеги та друзі Олександра Дем’яновича, а також його онука Олена із донькою.

Над створенням книги працювало більше 20 людей. Один із її авторів, заслужений журналіст України Олександр Пільонов розповів:

– Стосовно того, як формувалась ця книга, різні були варіанти, вона перероблялась декілька разів. Велику роботу здійснив Володимир Ілліч Ожуг зі своєю дружиною – вони займались версткою.

– Працювали довго, – додає Володимир Ілліч, – і скажу, що навіть важко. Було дуже багато різних матеріалів та знімків, але книга була зроблена.

Із Олександром Давидовим він співпрацював десь років 15-16. Знайомі, згадує, ще довше. Разом підготували сотні видань. А вже після того, як Олександра Дем’яновича не стало, треба було звільнити офіс «Журфонду».

– Я почав перебирати архіви, що там були, і знайшов папку з матеріалами книги Олександра Дем’яновича, – розповів пан Володимир. – Її ще ніхто не бачив. Вона надрукована на машинці і, судячи зі стану паперу, надрукована в 60-х чи 70-х роках. У мене з’явилась думка про видання цієї книги. Не знаю, наскільки вона буде актуальною, але це, в першу чергу, буде як пам’ять про Олександра Давидова.

У книзі «Він поклонявся людині і слову…» багато фотографій. Чимало знімків були зроблені фотокором Володимиром Рязановим, який свого часу вів фотохроніку Олександра Давидова.

Загалом на презентації зібралися ті, хто знав його особисто – друзі, колеги. Згадували, ділилися історіями, словами вдячності. Кілька слів про Олександра Дем’яновича сказала і його онука Олена:

– Дідусь любив доглядати свою дачу. З часом йому стало важко там працювати і довелося її продати. Тоді дідусь вирішив висадити фруктові дерева – вишні, яблука, персики – прямо у дворі 5-поверхівки, у місті. Ми часто сперечалися з ним, я йому казала: «Дідусь, та тут не виросте, треба саджати за правилами», а він твердо стояв на своєму: «Виросте!». І знаєте, не прижилися буквально пару дерев, усі інші вижили. Хоч висаджені не за правилами, але з великою любов’ю!

А ще, додає, він любив купувати щось цікаве – пам’ятні монетки, ложечки:

– Проходячи повз барахолки, усе розглядав і щось завжди знаходив аби купити. Зараз всі ці дрібнички нагадують нам про дідуся.

А наприкінці презентації кожен із присутніх авторів книги отримав свій примірник.

Ярослав САВЕЛЬЄВ