Серед відданого авторського активу бористенівців чільне місце займає краєзнавець, поет, літератор Василь Перетятько. Родом із стародавнього козацького села Шульгівка, що збігає доглянутими обійстями до благословенної річки Оріль, Василь Пилипович не з книг та академічних аудиторій, а з власної долі знав, що то Україна та її люди. На жаль, ось вже 5 років як співця селянина-трударя не має разом з нами.
Та 2-го лютого 2017 року з ініціативи редакції журналу «Бористен» і Дніпропетровської обласної організації НСЖУ в Шульгівській середній школі відбулася пропам’ятна імпреза присвячена Василю Пилиповичу. Адже саме цього дня йому виповнилося б 70 років.
Щоб вшанувати пам’ять гарної людини зібралися представники громадськості: колеги, письменники, краєзнавці, земляки–шульгівці. З душевною теплотою згадують Василя Пилиповича в день його народження шанувальники патріотичного слова, бо його слова й досі звучать актуально, а його поезія котиться, як палаюче колесо, лунає, як грім навесні, зігріває як літнє сонечко. Василь Пилипович у своїй книзі «Доля-кутя» згадує Шульгівку ще із тих часів, коли в село діставались по Дніпру катером, а потім кілька кілометрів ішли пішки, споглядаючи краєвиди по-справжньому українського села: хати-мазанки, пихаті клуні під очеретом, колодязі із «журавлями», якими діставали із надр землі найдобрішу воду в світі.
«Більш цілющої води, аніж у селі Шульгівці не пив і, певно, вже не вип’ю. Це жива вода. Вип’єш жбан — і жити хочеться. У воді і небо, і зірки, і діаманти, і смак молозива, і наче луки запахами заповзли у жбан.., вода, яку немає потреби порівнювати із іншими водами, бо немає більш цілющої, більш живої води, яка несе інформацію століть, наших пращурів, які пили цю воду і мали силу і міць долати своїх ворогів у двобої», — писав Василь Перетятько.
Багато про що гомоніли в Шульгівці в день народження Василя Перетятька — мудреця, пророка, щиросердного патріота України.
Подумалось, що не марно жив цей чоловік, якщо й після смерті збирає людей….
Фідель Сухоніс