Все життя нерозлучний зі спортом

20 листопада на 77-му році життя перестало битися серце добре відомого не лише у Кам`янському  футбольного коментатора, судді національної категорії, спортивного журналіста, члена НСЖУ Володимира Антоновича Оліфіренка.

Здається, зовсім недавно він приймав численні поздоровлення із 75-річним ювілеєм, як завжди, бадьорий, жвавий, енергійний… Футболом Володя  захопився ще хлопчиськом. Батьки, обидва – працівники Дніпровського металургійного заводу, мріяли бачити сина артистом, адже Володя добре танцював, виходив на сцену у складі заслуженого ансамблю танцю України «Дніпро». Але хлопець обрав футбол, чим великою мірою зобов’язаний своєму першому тренеру Борису Ульянову, а потім – колишньому воротареві післявоєнної футбольної команди «Сталь», пізніше – тренеру Миколі Євреінову. У молоді роки Володимир грав у багатьох командах, юнацьких і дорослих, а коли в 1964 році прийшов працювати на Дніпровський металургійний завод, почав виступати за заводську команду «Металург».

У ті роки футбол на комбінаті був справді масовим, у заводській першості брали участь до 50 команд, тому суддів гостро не вистачало. І з легкої руки тренера Володимира почали залучати до суддівства. Спробував – вийшло, так і пішло. У 70-ті роки Володимир Оліфіренко отримує статус судді республіканської категорії, а потім – національної, причому не тільки з футболу, а й з хокею із шайбою, адже в Дніпродзержинську тоді були й своя хокейна команда «Хімік», і однойменний каток. Сотні матчів Володимир  Антонович провів як суддя, причому аж до рівня першості України серед юнаків та чемпіонатів СРСР (2-а ліга), впродовж багатьох років брав  активну участь у роботі міської федерації футболу. Його вагомий внесок у розвиток спорту  відзначено багатьма міськими нагородами та подяками. Не можна не згадати і ще про одну сферу його діяльності – депутатську. Два скликання поспіль В.А.Оліфіренко обирався депутатом міської ради і стільки ж – Баглійської районної, допоміг сотням виборців. Ще одна грань цієї унікальної людини – отримавши журналістську освіту, він постійно готував матеріали на спортивну тему, які часто друкувалися в міських і обласних виданнях.

Не віриться, що Володимира Антоновича вже немає серед нас, таку невгамовну, активну, життєлюбну натуру мала ця людина. Світла пам`ять про талановитого спортсмена, журналіста, сумлінного трудівника, чуйну, небайдужу людину збережеться у серцях усіх, хто його знав.

                                                                Кам`янська міська організація НСЖУ.