Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
«Дніпро: свобода слова під прицілом. Документування атак на медійну інфраструктуру» – такою була тема виїзного засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями рф проти журналістів та медіа, яке відбулося 1 травня у Дніпрі.
До зустрічі з народними депутатами долучилися журналісти прифронтових Дніпропетровської та Запорізької областей, представники релокованих медіа, правоохоронних органів, а також медійники, які безпосередньо постраждали від російських атак.
Дніпро як медійний хаб під час війни
– Дніпро – місто особливе з різних аспектів. Від початку повномасштабного вторгнення регіон став медичним хабом, прихистком для вимушених переселенців і водночас одним із центрів для медійників, які або переїхали сюди, або продовжують працювати фактично як воєнні кореспонденти. Журналісти виїжджають на місця ворожих влучань разом із представниками поліції, влади, рятувальниками та медиками – вони, фактично, є частиною критичної інфраструктури, – зазначила голова ТСК, народна депутатка України Євгенія Кравчук. – Ми бачимо системність злочинів російської федерації проти медіа – це і перешкоджання діяльності, і обстріли редакцій, і поранення та вбивства журналістів. Саме тому ми тут – щоб зібрати факти, належно їх задокументувати і забезпечити правову оцінку.
Засідання стало продовженням роботи комісії після попередніх слухань у Києві, де було зібрано перші свідчення журналістів, які постраждали від російської агресії.
У Дніпрі члени ТСК зосередилися на зборі регіональних свідчень та фіксації наслідків атак на медіа і журналістів у прифронтових областях. Запрошені журналісти та оператори свідчили про обстріли знімальних груп, руйнування редакцій і ризики, з якими стикаються щодня під час роботи.
Атака на медіа: факти і наслідки
Голова Правління Дніпропетровської обласної організації Національна спілка журналістів України Олексій Ковальчук у своєму виступі навів конкретні приклади атак на медіа в регіоні та наголосив на системності цих злочинів.
Так, уночі 15 листопада 2025 року внаслідок масованої атаки безпілотників було пошкоджено приміщення, де розташовані офіс обласної організації НСЖУ, Дніпровський центр журналістської солідарності та редакція «Вісті Придніпров’я», а також працюють інші місцеві медіа.
– Вибуховою хвилею було вибито вікна, пошкоджено стіни, стелю, офісні меблі. Під удар потрапив простір, який ми створювали як базу для роботи журналістів, зокрема релокованих редакцій та іноземних кореспондентів, – зазначив Олексій Ковальчук.
Серед інших прикладів – атака 17 листопада 2025 року на телевежу та будівлю, де працювали редакції «Суспільне Дніпро», «Українське радіо Дніпра» та інші медіа, що створило ризики для стабільності мовлення.
У Нікополі 9 березня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу було пошкоджено редакцію радіо «Ностальжі 102,4 FM», через що мовлення тимчасово припинилося. Редакція газети «Південна зоря» за роки війни тричі зазнавала пошкоджень.
Редакція «Межівського меридіана» у вересні 2025 року була змушена релокуватися до Дніпра, а її будівлю на прифронтовій території після серії атак було повністю знищено авіаударом 29 березня 2026 року.
Окремо Олексій Ковальчук звернув увагу на безпекову ситуацію журналістів як цивільних.
– На жаль, журналісти все частіше стають жертвами ворожих атак у власних домівках. Дніпровський центр журналістської солідарності зафіксував щонайменше 40 випадків пошкодження житла журналістів у 2022–2026 роках. Є повторні ураження, випадки повної втрати житла та травмування. Попри це, журналісти продовжують працювати, – наголосив він.
Свідчення постраждалих журналістів
Під час засідання прозвучали свідчення журналістів, які безпосередньо постраждали внаслідок російських атак. Зокрема, спеціальний кореспондент телеканалу іномовлення Freedom Олександр Количев розповів про трагічні події 23 жовтня 2025 року в Краматорську, коли загинули його колеги – кореспондентка Альона Грамова та оператор Євген Кармазін, а сам він отримав тяжкі поранення.
– Ми працювали командою в Краматорську ще з 2021 року. Спочатку це були мирні теми, але з початком повномасштабної війни – виїзди на обстріли, робота на передовій. Ми були не просто колегами – фактично сім’єю, – згадує журналіст. За його словами, у день трагедії знімальна група працювала на місці одного з прильотів і поїхала дозняти додаткові кадри. – Ми не були основною ціллю, не було великого об’єкта. Але удар прийшовся просто в нашу автівку. Я вижив, а мої колеги загинули.
Олександр наголосив, що такі випадки не є поодинокими:
– Це системна історія. Ми бачимо, що журналісти з цивільних фактично стали військовою ціллю.
Робота редакцій у прифронтових умовах
Окремий блок був присвячений руйнуванням медіаінфраструктури, роботі журналістів у прифронтових регіонах та документуванню злочинів.
Головний редактор «Межівського меридіана» Євген Хрипун розповів про роботу редакції після релокації та знищення приміщення:
– Коли мені сказали, що редакції більше немає, я на кілька хвилин завмер, а потім сказав собі: редакція є – немає будівлі. А будівлю просто склало по цеглині. Але ми продовжуємо працювати. Бо редакція – це не стіни, це люди і зв’язок із громадою.
За словами журналіста, попри релокацію до Дніпра, команда продовжує випускати газету, доставляти її читачам і підтримувати зв’язок із мешканцями громади, частина яких залишається у прифронтовій зоні.
– Ми їздимо до людей, привозимо газету в хаби, у різні міста області, де зараз живуть наші земляки. Для них важливо бачити новини з дому, навіть фотографії рідних вулиць, – зазначив Євген Хрипун.
Він також наголосив, що російські атаки спрямовані не лише проти інфраструктури, а й проти цивільного населення:
– Це фактично «сафарі» на людей: дрони цілеспрямовано атакують цивільних. Руйнується вся інфраструктура – школи, лікарні, житло. Моє завдання як журналіста – фіксувати ці злочини, щоб про них знали і щоб вони були задокументовані для майбутньої відповідальності.
Виклики для журналістів на місцях
Також учасники засідання заслухали свідчення журналістів, які працюють у прифронтових громадах Дніпропетровської та Запорізької областей. Вони говорили про роботу під постійними обстрілами, атаки на знімальні групи, складнощі висвітлення подій на місцях прильотів, виживання локальних медіа в умовах війни та психоемоційне виснаження журналістів.
До обговорення долучилися представники Інституту масової інформації, «Суспільного», а також журналісти регіональних і національних медіа, які безпосередньо документують воєнні злочини та наслідки атак.
Досвідом роботи в прифронтових громадах поділилася також журналістка «Укрінформу» із Запоріжжя Ольга Звонарьова. Вона акцентувала на ролі журналістів у документуванні воєнних злочинів та донесенні до світу не лише статистики обстрілів, а й людських історій.
За її словами, робота медійників у таких містах, як Оріхів, Гуляйполе, Межова, чи громади Нікопольщини, має ще й важливий соціальний вимір: люди, які залишаються без доступу до стабільного зв’язку та новин, часто відчувають себе забутими, і присутність журналістів стає для них підтвердженням того, що про них пам’ятають.
Окремо журналістка звернула увагу на безпекові ризики роботи на місцях обстрілів та необхідність більшої підтримки для медійників:
– Кожен виїзд на місце прильоту може бути останнім. Останні роки показали зростання кількості повторних ударів саме по таких локаціях. Я сама потрапила під один із них – тоді постраждала. І це реальність, у якій ми працюємо. Ми розуміємо важливість роботи рятувальників, медиків, поліції. Але журналісти також виконують важливу функцію – фіксують і доносять правду. І нам теж потрібне сприяння для безпечної роботи на місцях.
Масштаби руйнувань: дані по Суспільному
Голова Наглядової ради АТ «НСТУ» Світлана Остапа наголосила на важливості роботи парламентської Тимчасової слідчої комісії та системного документування злочинів проти медіа.
– П’ятий рік повномасштабної війни Суспільний мовник продовжує виконувати свою місію. Ми дуже вдячні за створення цієї ТСК, адже протягом чотирьох років дані про злочини проти журналістів збирали медійні організації. Тепер це піднято на парламентський рівень, і це дасть змогу не лише донести світові правду, а й, ми сподіваємося, забезпечити покарання агресора, – зазначила вона.
За словами Світлани Остапи, як один із найбільших мовників країни, Суспільне зазнало значних втрат. Наразі в компанії працює близько чотирьох тисяч людей, з яких 169 служать у Збройних силах України. Четверо працівників загинули, ще один журналіст перебуває в російському полоні.
Внаслідок обстрілів постраждало житло 23 працівників, зафіксовано випадки поранень різного ступеня тяжкості. Щодо масштабів руйнувань інфраструктури мовника: пошкоджено 35 об’єктів нерухомого майна Суспільного у 10 регіонах, а загальний обсяг збитків уже сягнув близько 50 мільйонів гривень. За цими фактами відкрито 25 кримінальних проваджень.
Крім того, Світлана Остапа підкреслила внесок журналістів у документування воєнних злочинів: із квітня 2022 року Суспільне передало до Офісу Генерального прокурора понад 4850 матеріалів, які формують доказову базу для майбутнього притягнення винних до відповідальності.
Державна фіксація та підтримка медіа
Окремий блок засідання був присвячений державній фіксації інфраструктурних збитків і правовим механізмам реагування. Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко наголосив, що характер атак росії на медіаінфраструктуру змінюється і стає більш системним.
– Якщо раніше ворог атакував об’єкти з позначкою «преса», то сьогодні пріоритетними цілями стали редакції, технологічні бази, логістичні центри. Це вже не поодинокі випадки, а цілеспрямовані удари, часто із застосуванням значної кількості безпілотників, – зазначив він.
За його словами, в Україні налагоджено системний облік пошкоджень медіаінфраструктури, який ведеться з перших днів повномасштабної війни у взаємодії з правоохоронними органами. Водночас він підкреслив необхідність посилення державної підтримки прифронтових медіа, зокрема через розширення можливостей бюджетного фінансування таких видань.
Позиція народних депутатів та подальші кроки
У завершальній частині засідання у Дніпрі члени Тимчасової слідчої комісії окреслили ключові проблеми та можливі рішення щодо підтримки регіональних медіа, які працюють в умовах війни.
Народний депутат України Микита Потураєв наголосив на необхідності систематизації інформації про медіа, які працюють у складних умовах:
– Нам потрібен єдиний зведений реєстр – релокованих і прифронтових медіа. Без чіткого розуміння цієї картини ми не зможемо ефективно вибудовувати програми підтримки.
Він також звернув увагу на проблему кадрової вразливості редакцій, зокрема у прифронтовій Дніпропетровській області:
– У багатьох редакціях залишаються працювати по три-чотири людини. Якщо вони мобілізуються – ці медіа можуть просто припинити існування. Саме тому важливо, щоб військова адміністрація розглянула можливість надання прифронтовим редакціям статусу критичної інфраструктури.
Окремо він підкреслив, що комісія працюватиме над пошуком механізмів фінансування таких медіа та підготовкою необхідних законодавчих змін.
Народний депутат України Микола Княжицький у своєму виступі акцентував на двох ключових вимірах роботи комісії:
– З одного боку – це безпосередньо злочини проти журналістів, коли їх атакують як представників медіа. З іншого – це героїчна робота журналістів, які попри ризики продовжують виконувати свою місію.
Він закликав до посилення підтримки незалежних медіа, які працюють в умовах війни.
Засідання ТСК у Дніпрі стало одним із ключових етапів збору доказів злочинів проти медіа в умовах війни. Усі зафіксовані свідчення мають стати основою для подальших міжнародних юридичних процесів і притягнення винних до відповідальності. Вони увійдуть до звіту, який буде представлено на щорічній Парламентській асамблеї ОБСЄ в Гаазі.
Наталя Назарова, координаторка Дніпровського ЦСЖ
