Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
На електронну адресу «Журналіста України» надійшов лист від Сергія Окуня з міста Селидове, що на Донеччині. У ньому, зокрема, сказано:
«Близько року я є позаштатним журналістом одного з інтернет видань. Крім того, я неодноразово публікувався і публікуюсь у різних інтернет виданнях, друкованих ЗМІ.
Тепер я вирішив заснувати своє інтернет видання та інформаційне агентство у Донецькій області. Хочу вступити до НСЖУ, і у мене виникло декілька запитань, відповіді на які я не знайшов на сайті Національної спілки журналістів України.
Так, у статуті НСЖУ зазначено, що членами спілки можуть бути громадяни України та інших країн, які професійно займаються журналістикою не менше одного року, працюють на штатній або позаштатній основі у редакціях газет та журналів, телебачення та радіомовлення, в інтернет-виданнях та інформаційних агентствах тощо або є вільними журналістами і професійні доробки яких заслуговують на увагу. доробки числі фотокореспонденти і художники засобів масової інформації).
З цього приводу у мене виникає запитання: яким документом зазначена норма повинна підтверджуватися?
Також у статуті зазначено: «При вступі до НСЖУ претендент подає заяву, свої творчі матеріали та рекомендації двох членів спілки журналістів». В зв’язку з цим, у мене наступне запитання: «Чи має якийсь встановлений зразок заява, яку необхідно подати претенденту, чи вона має довільний стиль? У якій кількості повинні бути надані творчі матеріали претендента? Чи можливе подання творчих матеріалів, які містяться на інтернет-ресурсах і в інтернет-виданнях? Якщо можливо, яким чином вони повинні бути надані?
І останнє: в якому розмірі член НСЖУ сплачує вступний і щорічнийі членські внески, а також щорічний внесок до Міжнародної Федерації журналістів?».
Такого роду запитання виникають періодично, тому на прохання редакції відповідь дає перший секретар НСЖУ Сергій ТОМІЛЕНКО:
– Національна спілка журналістів України ставить на меті об’єднувати журналістів всіх видів медіа. При цьому той факт, що інтернет-медіа не мають офіційної реєстрації державного характеру, жодним чином не впливає на статус наших колег-журналістів, які там працюють.
Коли говорити про якісь формальні питання (наприклад, які документи мають засвідчувати, що журналіст працює в тому або іншому ЗМІ, які умови прийому в членство Національної спілки журналістів України), чітко в статутах НСЖУ і регіональних організацій не прописано.
Відповідно немає й чіткої вимоги, щоб редакція давала довідку на редакційному бланку з печаткою про те, що журналіст працює на певній посаді. Місія перевірки достовірності даних претендента покладається на секретаріати регіональних організацій НСЖУ. Достатньо заяви, автобіографії від заявника, де він зазначає, що працює, приміром, в певній газеті, на телеканалі, в редакції радіо, або друкується в інтернет-ЗМІ. До якої організації – первинної, районної чи обласної – надходить заява кандидата, та організація має перевірити досьє кандидата. Тобто секретарі первинних, районних чи обласних організацій розглядають заяву і відповідно перевіряють достовірність зазначених заявником відомостей. Поспілкувавшись з колегами з редакцій, вони з’ясують, чи дійсно кандидат в члени НСЖУ там працює. Довідку з редакції, що зазначає місцем своєї роботи заявник, ніхто не вимагає. Все будується на довірі.
У даному випадку журналіст, який працював у різних виданнях, а нині хоче організувати своє інтернет-ЗМІ, може звернутися на свій вибір до будь-якої організації НСЖУ – районної, міської, обласної із заявою. Питання буде розглянуто у спосіб, як я вже розповів. Якщо у наявності є заява, автобіографія, рекомендації двох або більше членів НСЖУ, і документи не викликають додаткових запитань, можна розглядати питання про приймання кандидата до членів НСЖУ і ухвалювати відповідне рішення.
Усі регіональні організації за основу беруть статут НСЖУ, але слід відзначити, що кожна область має певні нюанси у вимогах до прийому. При цьому головне завдання, що стоїть перед кандидатом, – довести свою професійність, має постійний зв’язок з медіа. Не обов’язково журналіст має працювати в штаті певної редакції, це може бути позаштатна робота, але професійні публікації мають бути постійними. Зайве й говорити про те, що це має бути не письменницька, літературна творчість, а саме журналістська робота.
Заява – довільного характеру. Якоїсь стандартної форми статутом не встановлено. Подається вона на ім’я голови організації (первинної, районної, міської, обласної), і в ній кандидат у довільній формі висловлює своє прохання прийняти його до членів Національної спілки журналістів України, зобов’язується виконувати всі статутні вимоги.
Надання творчих матеріалів претендента регламентується в різних регіональних організаціях по-різному. Є організації, що вимагають представити десять і більше публікацій або матеріалів електронних ЗМІ, а є такі, де досить двох-трьох матеріалів. Також є організації, де достатньо подати перелік опублікованих або підготовлених для радіо чи телебачення матеріалів.
Таким чином, надання текстів, оприлюднених в ЗМІ матеріалів є обов’язковим не у всіх обласних організаціях НСЖУ. Але будь-який варіант з наданням відомостей про публікації і теле- та радіосюжети мають на меті підтвердження зв’язку кандидата з професією. Щодо творчих матеріалів, розміщених на інтернет-ресурсах і в інтернет-виданнях, то їх слід роздрукувати. Ставиться підпис автора, зазначається адреса сайту, де матеріал розміщений. Фірмовий бланк з печаткою при цьому не вимагається: у видання без державної реєстрації такого атрибуту просто немає.
У нас все побудовано тому, що журналістика – професія публічного характеру, суспільство, колеги бачать роботу кожного журналіста. І кожен, хто подає документи про прийом до НСЖУ вже відомий у журналістських колах.
Тут ще раз хотів би наголосити: ми будуємо організацію на довірі. Якщо колега виявляє бажання стати членом НСЖУ, то, зрозуміло, він не два дні працює в журналістиці. Якщо людину ніхто не знає як журналіста, вона ніде не публікувалася, її матеріалів ніхто не бачив, не чув, не читав, людина не бувала на прес-конференціях тощо, ніхто такій людині не дасть рекомендацій. До того ж, варто пам’ятати і про необхідність надання авторських матеріалів.
Що стосується розміру вступних і щорічних внесків, то кожна обласна організація визначається з цією сумою відповідним рішенням. Про те, щоб українські колеги платили внески до Міжнародної Федерації журналістів мені не відомо.
Підсумовуючи, можна сказати, що кожен бажаючий стати членом НСЖУ, має звернутися до найближчої журналістської організації. За роз’ясненнями з питань вступу щодо якогось конкретного проблемного випадку можна звернутися безпосередньо до центрального офісу НСЖУ.
Нині в центральному офісі НСЖУ планується запровадити гарячу лінію з питань вступу до Національної спілки журналістів України, щоб колеги у разі виникнення проблем (наприклад, журналістська праця в інтернет-виданнях, штатна робота чи робота на позаштатній основі і т.д.) могли звернутися за роз’ясненнями. Залежно від змісту запитань відповіді або будуть дані відразу, або запитання будуть зафіксовані і відповіді на них будуть підготовлені у найкоротший термін. Триматимемо зв’язок з регіональними організаціями, щоб вступ до НСЖУ був простим і зрозумілим кожному.
Гаряча лінія функціонуватиме в on-line – планується окремий розділ на сайті НСЖУ. Але це буде трохи згодом. Тепер за номером телефону (044) 235-73-79 готові надавати консультації, фіксувати всі запитання і допомагати нашим колегам набувати членства у спілці.
Чим потужнішою буде наша організація, чим більше колег буде об’єднано єдиними професійними цілями, тим легше буде відстоювати право на професію у стосунках з політиками, владними структурами, з чиновницьким свавіллям. І тим легше нам буде утримувати рівень довіри до журналістики в нашому суспільстві.
Джерело – журнал «Журналіст України», №12, 2012рік
