Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Рівно 65 років тому – 2 березня 1960 року – вийшов друком перший номер газети «Новий день». Про історію херсонського часопису, випробування, що випали на долю журналістів, розповів головний редактор Анатолій Жупина.
Щиро вітаємо із ювілейною датою колектив редакції та відданих читачів видання! Зичимо міцного здоров’я, миру і благополуччя, творчих ідей і лише хороших новин.
Якби ж не ця клята війна…
Сучасну назву – «Новий день» – видання отримало одразу ж після проголошення Незалежності України у 1991 році. За 65 років вийшло майже 5500 номерів газети!
І якби не війна, не той жах, що понад третій рік перетворює життя українців на пекло, цей поважний ювілей ми відзначали би традиційно гучно, масштабно, яскраво. Як і попередні ювілеї газети чи ювілейні випуски. Напевно було би багато привітань, спогадів, запрошення до свята колег усіх часів, гостей, читачів. Традиційно був би і святковий спецвипуск… Якби ж не ця клята війна!
На жаль, історія не знає слова «якби». І сьогодні святкування, як то кажуть не на часі. Не до того. Країна охоплена війною, значна частина Херсонщини – три роки в окупації, а там, звідки ворога вдалося вигнати, про спокій все ж тільки мріють.
За 65 років існування наша газета переживала різні часи. Та протягом останніх двох перетворилася з громадсько-політичного тижневика на щомісячні спецвипуски воєнної та довколовоєнної тематики. Чи могли ми уявити, що понад два роки на перших шпальтах нашої газети головними будуть фото зруйнованих міст, сіл, людей, які плачуть і страждають?
І на долю журналістів «Нового дня», як і всіх українців, випало найтяжче у новітній історії суверенної України випробовування – війна.
Редакція нашого тижневика постраждала від варварів у числі перших. На «Новий день» прихильники «руського міра» давно точили зуби. Дійшло навіть до стрілянини у стінах редакції, вчиненої за кілька років до війни сумнозвісним після приходу загарбників колаборантом. Натяк більш ніж прозорий. Журналістів видання занесли у «чорний список». Але ми ні на йоту не відступилися від своїх творчих та й людських, зрештою, принципів.
На час окупації Херсона друкований випуск «Нового дня» довелося призупинити – вперше за понад 60 років існування. У той час видання тимчасово перейшло виключно у електронний формат. Зовсім припинити роботу ми просто права не мали! Але одразу ж після визволення правого берега Дніпра і обласного центру від окупантів вслід за воїнами-визволителями до читачів прибула і їхня довгождана газета. На першій шпальті – щасливі вільні люди деокупованої Херсонщини обіймають Героїв ЗСУ.
Люди передавали перший від початку повномасштабної війни номер із рук в руки. 10 тисяч примірників, доставлених волонтерами у Херсон зі Львова, розлетілися чи не за один день! Це для нас і радість, і велика відповідальність.
Окрилила новоденців і звістка з Києва:
«Ми, журналістська спільнота України, захоплюємося професійністю і патріотизмом херсонських журналістів, які зберегли відданість професії, – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Разом із багатьма херсонцями вони пережили викрадення, фізичні та моральні тортури, вимушені переїзди в інші місця, знищення редакційного майна, тиск нав’язливої та брехливої російської пропаганди. Пережили і вистояли!».
У ювілейний для «Нового дня» рік висловлюємо щиру вдячність за допомогу редакції у важкий для неї час з боку Національної спілки журналістів, колег із «Високого Замку», вітчизняних і зарубіжних добродіїв, обласної і міської влад. Разом – до Перемоги!
Сьогодні найважливішим ми вважаємо відновлення стабільного та регулярного виходу друкованої газети. Ми відчуваємо, що потреба земляків передовсім у друкованому слові – величезна.
Наше завдання – йти до людей зі Словом, що підтримує, надихає, вселяє віру.
Сьогодні колектив редакції розкиданий по всій Україні і навіть за кордоном. Через постійні обстріли Херсона про повернення до звичних умов праці не може бути й мови. Друковану та електронні версії «Нового дня» роблять лише декілька журналістів, та й то дистанційно. Але ми пишаємося тим, що серед працівників редакції не виявилося жодного колаборанта чи зрадника.
Останнім часом виданню все важче доводиться виживати фінансово. Після приходу до влади в США Трампа припинилася будь-яка фінансова допомога Україні, у тому числі й вітчизняним медіа. Це й своєрідний наступ на свободу слова та демократію. На жаль, ми не маємо зараз ані реклами, ані стабільної передплати, як за мирних часів.
Сьогодні більша частина тиражу переправляється і поширюється на деокупованому правобережжі Херсонщини друзями та членами територіальних громад, решта ж передається хабам для переселенців-земляків у великих містах України.
Понад 60 років 2 березня було для нас святковою датою. Але від року 2022-го цей день згадуємо як початок російської окупації Херсона. А ще тепер щороку в цей час вшановуємо пам’ять 24 Героїв Бузкового гаю, котрі, жертвуючи власними життями, пішли голіруч на озброєного до зубів ворога. Ми пишаємося кожним воїном, медиком, репортером, волонтером, комунальником, вчителем, котрі ось уже понад три роки несли і несуть свій щоденний подвиг заради нашого вільного життя у демократичній європейській країні.
Ми, новоденці, мріємо, щоб на звільнене українське лівобережжя якнайшвидше доставити свіжий номер і разом з читачами вдихнути слово свободи, а не щоб люди, ризикуючи життями, потайки читали нас в інтернеті.
Слава Україні! Слава ЗСУ!
Анатолій ЖУПИНА,
головний редактор газети «Новий день» (з лютого 1996 року),
заслужений журналіст України.
