Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Звітно-виборні збори в регіональній журналістській організації Павлограда розпочалися досить своєрідно: спочатку слово було надано народному депутату України А.В. Мартовицькому, який великій групі журналістів вручив передплатні посвідчення на журнал „Журналіст України”, який вони повинні отримувати в наступному році. Хороша ініціатива. Більше б таких. До речі, така благодійна акція здійснюється тут уже вдруге.
А далі, як і належить, був звіт секретаря осередку Володимира Сторчакова, де досить предметно і конкретно було сказано як уже про виконану громадську роботу, так і про те, що треба ще зробити в майбутньому, тим паче, що організація кількісно зростає.
Нині вона, як відзначалося в доповіді, нараховує 46 членів НСЖУ. Трудяться вони в 15 засобах масової інформації, – зокрема, на КП «Павлоградська телерадіокомпанія», радіо «Самара», в газетах «Рідний край», «Західний Донбас», «ТН-експрес», «Лава», «Голос шахтера», «Вісник шахтаря», «Популярные ведомости», «Информ-альтернатива», «Вести Терновки», ряді інших. До речі, працюють належним чином. І що на безпосередньо своїх робочих місцях, що у громадському житті. Ось лише декілька фактів.
За завітний період Національна спілка журналістів України визнавала Павлоградську журналістську організацію кращою в межах країни. Вагомий показник. Як і інший: за цей же звітний період члени Павлоградської організації отримали 59 всеукраїнських і обласних журналістських нагород.
Як так, запитаєте? Тут же на обліку лише 46 членів НСЖУ! А все просто: дехто отримував такі нагороди і двічі, і тричі. Загалом же тут відзначених 28 чоловік. І це також не лише вагомий показник, але й по-справжньому добрий приклад для інших.
Досить широка й географія, де трудяться журналісти. Це міста Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, Павлоградський, Юр’ївський та Петропавлівський райони, – така собі своєрідна „журналістська солянка”. І, що дуже важливо, працюючі там знаходять між собою добру мову.
Як було відзначено все у тій же доповіді, члени Павлоградської організації НСЖУ, окрім спілчанських, виконують й ряд інших громадських навантажень. Ось лише короткий їх перелік: „членом Громадської ради міста і головою міської організації «Діти війни» є В.О Сторчаков, заступником голови – Н.О. Агафонова, членом Громадської комісії при міськвиконкомі – В.А. Абрамас (він тут голова комісії), депутатом Павлоградської міської ради – О.М. Усенко, до міського Форуму демократичних сил входить Є.В. Шальська, до керівництва міської волонтерської організації – А.С. Третяк, циганську громаду очолює В.Г. Ніколаєнко”. І цей перелік також можна продовжувати.
…І все-таки головне – це журналістські зусилля. Й не лише на відповідних посадах, але й поза їх межами, тобто в громадському житті організації.
Помітною віхою у цьому стало створення Клубу Редакторів, де одним з головних питань, як було, так і залишається питання захисту і журналістів, і самих ЗМІ, де вони працюють. Така робота дуже непроста. Адже в місті, скажімо, лише три комунальні засоби масової інформації, всі інші приватні. А тому, як відзначалося на зборах, „є необхідність тримати питання захисту журналістів на неослабному контролі”. І його тримають.
А ще той же Клуб Редакторів, який, до речі, засідає не рідше 1-2 разів на місяць, обговорюючи поточні питання, тут же досить оперативно визначає вирішення для своєї організації найболючіших питань. Мета проста: маючи навіть різні точки зору на якісь питання, працювати треба не розрізнено, а в одній упряжці. І це та позиція, яка, знову ж таки, заслуговує на найглибшу увагу: політичні ситуації можуть бути різними, а єдність журналістської організації – сама по собі.
До речі, як відзначалося на зборах, під час засідань Клубу Редакторів тут уже давно звичним став обмін досвідом. Все краще тут же впроваджується в інші засоби масової інформації. Тобто відгородженості один від одного (яка, на жаль, має місце в деяких інших осередках) тут немає, і це той надійний місточок взаєморозуміння, який приносить лише користь.
Ще одна досить вагома деталь: тут (уже традиційно) підтримують творчі зв’язки з колегами з Синельниківського, Петропавлівського, Васильківського, Межівського та Покровського районів, а також з журналістами міст Тернівка, Першотравенськ, Лозова.
Як саме? Діапазон широкий – це і зустрічі на рівні редакторів, і на рівні рядових колег, і проведення різного роду прес-турів тощо.
Належним чином працює й прес-клуб. Так, за час його існування журналісти побували з прес-турами в різних містах Донбасу – зокрема, в Кіровську, Ровеньках, Донецьку. Ясна річ, як було сказано у звіті, це відбувалося „до початку відомих подій на Донбасі”.
Не забувають павлоградські журналісти колективно відвідувати й свої рідні підприємства, зокрема, такі, як Павлоградський хімзавод (тут, наприклад, цікавилися питанням утилізації твердого ракетного палива), «Павлоградхіммаш», РЕС, шахти «Західнодонбаська», «Благодатна», «Тернівська», ряд інших. І це не просто якесь формальне відвідування: після таких колективних „екскурсій” насущні для Павлоградщини теми стають в засобах масової інформації пріоритетними.
Ще один штрих. Так по-доброму тут склалося, що організація павлоградських журналістів „підтримує добрі традиції, які уже роками існують в редакційних колективах”. Одна з таких традицій – це відзначення Дня газети тих видань, які тут виходять. І дати нікому нагадувати не треба: в газеті „Рідний край” це, наприклад, 25 січня, в газеті „Західний Донбас” – 1 квітня, і так далі. Що особливо приємно: щоразу це стає подією не лише для „іменинників”, але й для всього журналістського осередку.
Сповідаються й інші добрі традиції. Так, скажімо, День журналіста (також уже традиційно) тут відзначається з участю міської та районної ради, ДТЕК «Павлоградвугілля», інших структур. І не лише на урочистих зібраннях. Вже традиційними (також щорічно) тут стали колективні виїзди до моря – в ту ж, скажімо, Кирилівку чи Алушту.
Чи були в Павлоградської організації протягом звітного періоду певні проблеми?
А як без них? Але на те й осередок, щоб вирішувати їх. І таких прикладів чимало. Ось лише один із них. Коли засновники ряду видань порушували певні угоди, що торкалися журналістів, міська організація не залишалася і не залишається осторонь, відстоюючи соціальних захист своїх колег. А це, будемо відверті, здійснювати в наші „незалежні часи” не так вже й просто…
Чи треба Павлоградському осередку робити якісь більш впевненіші кроки після звітно-виборчих зборів?
Безперечно! Про це, зокрема, говорив у своєму виступі В.А. Абрамас. Його думка – треба значно розширювати поле діяльності громадської організації. Плюс до цього активніше залучати до громадської роботи тих колег, які поки що не проявляють належної активності, а такі також є. І хто, скажіть, проти таких позитивних змін на краще?
В роботі звітно-виборчої конференції взяв участь і виступив голова Дніпропетровської обласної журналістської організації, секретар Національної спілки журналістів України Олексій Ковальчук, який детально ознайомив присутніх зі станом справ в масштабі всієї обласної організації, зосередивши увагу на ключових питаннях, які нині стоять перед ДОО НСЖУ. А таких вистачає. Передусім, це такі з них, як, скажімо, роздержавлення засобів масової інформації. Питання довгождане і водночас дуже болюче, адже засобам масової інформації тепер, як кажуть, треба буде відпливати в самостійне плавання без державної підтримки. І чи всі з них готові до такого „відплиття”?..
Ще одне нагальне питання: соціальний захист журналістів.
Правління обласної організації робило й робить у цьому напрямку певні кроки (досить, наприклад, згадати про те, що понад двадцять журналістів ДОО НСЖУ щороку мають можливість безкоштовно відпочити в одному з санаторіїв на азовському узбережжі), але більш активною в плані соціального захисту журналістів повинна бути й участь міських осередків, у тому числі, й Павлоградського.
Як, до речі, й омолодження журналістських кадрів.
Це прекрасно, що в тому ж Павлограді, скажімо, із 46 членів НСЖУ кожен четвертий це люди пенсійного віку Вони добросовісно відпрацювали на своїх робочих місцях. Залишилися глибоко шанованими людьми. Але, як було сказано, треба думати й про омолодження кадрів, про день завтрашній.
Присутні погодилися і з цими, й з іншими пропозиціями.
Залишається, не полишаючи набутки, планово й цілеспрямовано втілювати їх в життя.
P.S. На цих звітно-виборчих зборах ветеран журналістики Олександр Пільонов вручив деяким членам Павлоградської журналістської організації нову свою книгу „Чорний хліб правди” (Про колег-журналістів і не тільки), а також попередні свої книги все з тим же уточненням „Про колег-журналістів і не тільки” – це „Стерня і колос” та „Жить и помнить…”.
О. ШИРОЧЕНКО
