Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Члени Правління Дніпропетровської обласної журналістської організації предметно обговорили новий проект Статуту НСЖУ. Одностайно схвалили рішення про те, що надісланий з Києва проект майбутнього документу по багатьох напрямках і позиціях не те, що недосконалий, а відверто сирий і потребує кардинального доопрацювання.
…Як неодноразово наголошували на засіданні Правління ДОО НСЖУ, в даному проекті фактично всю увагу сконцентровано не на творчому розвитку та життєвих потребах членів НСЖУ, які завжди були й залишаються основою основ усієї спілки, а на керівній діяльності Правління НСЖУ, Голови Правління НСЖУ, інших відповідальних осіб громадської організації.
Що особливо неприємно вражає: поза увагою проекту фактично залишилася багатогранна діяльність обласних журналістських структур. Ситуація, прямо скажемо, унікальна: в даному проекті статуту обласні журналістські структури – начебто! – і є, і водночас – їхня діяльність чомусь весь час залишається десь на другому плані…
В той же час спостерігається діаметрально протилежний момент, про що також досить прямо говорили члени Правління: в проекті статуту фактично всю увагу сконцентровано на роботі виключно „центрального офісу”…
Звідси висновок: надмірна увага статутного проекту, який цілеспрямовано зорієнтований виключно на „центральний офіс”, відверто принижує значимість обласних журналістських організацій. До речі, всезростаюча „київська увага” до себе улюблених існує уже не перший рік. Тому її треба позбавитися. Раз і назавжди! І це треба зробити уже на майбутньому журналістському з’їзді.
З особливою гіркотою на засіданні Правління ДОО НСЖУ говорилося також і про те, що фактично поза увагою проекту залишилися питання соціального захисту журналістів, – передусім, журналістів-пенсіонерів, які з виходом на заслужений відпочинок, як і багато чого іншого, залишаються поза увагою „центрального офісу” спілки.
З неменшою гіркотою говорилося й про інше. Зокрема, про те, що в проект статуту внесено ряд відверто нищівних пунктів. Це, зокрема, ті пункти, які дозволяють створенню в областях України не однієї, а фактично декількох обласних журналістських структур. Тому такі речі треба називати своїми іменами: якщо ці пункти буде схвалено з’їздом, то це реально означатиме розпад Національної спілки журналістів України.
Що може відбутися після цього в подальшому? А те, що може реально відбуватися: логічним кроком на противагу „центральному офісу” на базі нинішніх обласних журналістських організацій можуть бути створені відокремлені (!) від Києва незалежні обласні журналістські структури, які згодом можуть об’єднатися у нові формування. І тоді ні про яку єдину Національну спілку журналістів України не може бути і мови. Можуть бути створені НСЖУ-2, НСЖУ-3, НСЖУ-4… І це ніяке не перебільшення. Адже розвал спілки і всі можливі наслідки цього закладено в даному проекті.
Сьогодні треба чітко зрозуміти одну дуже просту істину: статутний фундамент не може бути хитким або гнилим. Інакше він просто не зможе утримувати на собі нинішню спілку. Іншими словами, він просто розвалиться.
Який вихід? Він один: зміцнити статутний фундамент розумними статтями і пропозиціями. Тобто не просто виконати якусь формальність, прийнявши на з’їзді черговий статут, а на його основі здійснити кардинальне реформування всієї спілки. Журналістська спілка вже давним-давно зачекалася розумного реформування. І треб, нарешті, знати ще одну річ: без такого реформування у неї просто немає завтрашнього дня.
…Члени Правління ДОО НСЖУ одностайно висловилися за збереження Національної спілки журналістів України як структури, яка, маючи багаторічний досвід, об’єднує життєві і творчі зусилля членів спілчан.
Одностайно висловилися за її подальший розвиток. Але при обов’язковій умові! Увага до спілчан не повинна мати розмежовування на столичні і нестоличні варіанти.
Нині ж, на жаль, рівності між столичними і нестоличними варіантами немає. В масштабі України відбувається відверто небажане явище: є „київський варіант” спілки (коли „центральний офіс” всю увагу приділяє лише „благородній столиці” і собі особисто) – і є обласні організації, які, як були, так і залишаються поза увагою „центрального офісу”.
За прикладом далеко ходити не треба. За останні п’ять років все, що зроблено у Дніпропетровській обласній журналістській організації (а зроблено дуже багато, про що з приємністю відзначалося на недавній звітно-виборчій конференції), все було здійснено без найменшої участі „центрального офісу”. І тут, як кажуть, коментарі зайві.
Водночас хочеться сказати й ось про що. Оцінка про „сирий проект статуту” на засіданні Правління ДОО НСЖУ була прийнято одноголосно. І не за змахом якоїсь чарівної палички. Прийнята відповідально. І це той показник, який, передусім, свідчить про злагоджену роботу нинішнього Правління ДОО НСЖУ. І тут хочеться сказати ось про що.
…Перед тим, як члени Правління ДОО НСЖУ зібралися на обговорення проекту статуту, їм усім (кожному персонально!) було (завчасно!) надіслано цей текст з проханням ґрунтовно ознайомитися з ним і внести свої пропозиції щодо його досконалості.
На перший погляд, це досить дрібний штришок: ну, мовляв, – надіслали, ну – кожному окремо. Ну і що? А те, що є. Такий „досить дрібний штришок” ніщо інше, як добрий приклад налагодженої роботи всього Правління: для того, щоб предметно щось обговорювати, треба ґрунтовно знати, про що буде мова.
Тому так і відбулося: члени Правління, прийшовши на засідання, вносили досить конкретні пропозиції щодо удосконалення майбутнього документу. Деколи говорили досить неделікатно. Але по суті. І їхні гострі оцінки проекту обґрунтовані. Починаючи з досить великої кількості орфографічних, граматичних та інших мовних помилок (не кажучи вже про виклад думки!). Про це неприємно говорити, але складається враження, що ті, хто працював над проектом, досить посередньо навчалися в школі. Але якщо такий проект документу надійшов з „центрального офісу” (!), то це, давайте називати речі своїми іменами, ніщо інше, як лакмусовий папірець нинішньої київської грамотності. Неделікатно сказано? А читати „київський талмуд” і спотикати в ньому об помилки – це як?
Загалом тут чимало того, що не викликає симпатій. Починаючи з того, наприклад, що голова правління, як сказано в проекті, „призначається”. А що – вже не обирається?..
Потім. В проекті скрізь читаємо: „медіа, медіа, медіа”!.. Однак юридично такого поняття, як „медіа”, немає, є поняття „ЗМІ”. І цього що – в Києві не знають?
Або ось такий вираз: „локальні акти”. А це, дозвольте, які? Хтось пояснить? І чому в проекті спочатку йдеться про облік членів НСЖУ і лише потім про їхній прийом до спілки? За всіма правилами (де б це не було), спочатку треба кудись вступити, а вже потім ставати на облік. І таких „шедеврів” у проекті – греблю гати…
…Суттєві пропозиції щодо кардинального доопрацювання проекту внесли керівник дискусійного клубу, створеного при ДОО НСЖУ, Вадим Климентьєв (до речі, таких засідань тут відбулося вже понад два десятки), доктор наук з державного управління, професор Валерій Дрешпак, заслужений журналіст України Наталя Гармаш, голова Павлоградського осередку, заслужений журналіст України Володимир Сторчаков, заслужений журналіст України Микола Павленко, чимало інших спілчан. А питань, які потрапили в поле обговорення, більше, ніж можна було передбачити.
Так, у проекті статуту фактично поза увагою залишаються питання належного пенсійного забезпечення журналістів. І це при тому, що ні для кого не секрет, що чимало членів спілки, які вірою і правдою відслужили рідній державі, нині отримують незаслужено мізерні пенсії. Однак це, виявляється, ніскільки не тривожить „центральний офіс”.
Відверту гіркоту викликають у журналістів і законодавчі акти держави, де журналістам-пенсіонерам фактично заборонено працювати після виходу на заслужений відпочинок: людина повинна отримувати або пенсію, або заробітну плату.
Є взагалі, як її уже охрестили в журналістських колах, „придуркувата ситуація”, коли професіонал-журналіст, який і після виходу на пенсію продовжує займатися творчою роботою, надрукувавши в якомусь виданні свій матеріал, отримує за це гонорар і такого журналіста-пенсіонера вважають… працюючим пенсіонером! Так йому що – після виходу на пенсію закинути своє журналістське перо кудись подалі в бур’яни?! І це також та ситуація, яка на сьогодні залишається поза увагою все того ж „центрального офісу”.
Прямо таки перевертає душу і такий ось факт: у проекті статуту взагалі відсутній освітній напрямок! І яким тоді, скажіть, буде завтрашній день спілки? Адже проект статуту відрубав освітній напрямок. Якісь коментарі до цього потрібні? І таких прикладів, на жаль, більше, ніж би хотілося.
Обговорення проекту статуту на засіданні Правління ДОО НСЖУ тривало декілька годин. І це були не розмова взагалі, а досить предметне обговорення кожної статті, кожного її пункту. В кожен з таких пунктів внесено певні доповнення, уточнення, зміни, а то і взагалі запропоновано виключити з проекту окремі положення. Всі вони найближчим часом будуть надіслані в Київ. Залишається на рівні з’їзду їх врахувати.
Позиція дніпропетровців чітка і зрозуміла: на загальноукраїнському рівні треба зосередити увагу не на позиціях діяльності Правління НСЖУ, а, в першу чергу, на захисті інтересів рядових її членів. В першу чергу, на соціальному захисті журналістів. Водночас досить жорстко треба ставити питання про підвищені вимоги до самих спілчан. Адже не секрет, що багато з них згадують про спілку лише тоді, коли з різних причин раптом (!) потребують якоїсь допомоги. І це що – для когось також велике відкриття?..
…Як відомо, на звітно-виборній конференції журналісти Дніпропетровщини на посаду голови Правління НСЖУ висунули керівника нашої обласної організації Олексія Ковальчука. Цікаві, у зв’язку з цим, його думки про те, як йому бачиться оновлення спілки.
– Давайте відверто, – сказав Олексій Семенович. – Хто б не був обраний на цю посаду, він один (!) буде абсолютно безсилий зробити щось у плані давно назрілого реформування спілки. А що потрібно для такого реформування? Секретів немає: потрібна серйозна команда. Хочу наголосити: команда однодумців! Які щиро були б зацікавлені не у вирішенні своїх особистих чи то якихось кулуарних питань (що, до речі, спостерігається сьогодні), а в реальному оздоровленні всієї спілчанської роботи. І таке реформування треба здійснювати не проголошенням якихось закликів (навіть хороших закликів!), а конкретними справами: сказано – зроблено! Все! Іншим вимірів немає і бути не може! Тому досить правильно говорили члени нашого обласного Правління про те, що на першому місці – всього і вся! – повинні бути інтереси рядових членів спілки. Звідси, як кажуть, і треба починати танцювати. Бо поки що „маємо те, що маємо”: я, наприклад, одночасно є секретарем спілки. І коли ми останній раз збиралися? Більше, ніж півроку тому? І не тому, що не хотіли! А тому, що так бажає „центральний офіс”… Тому зміни у спілці не просто назріли. Без них у спілки немає майбутнього. І про це треба знати вже сьогодні.
…На засіданні Правління ДОО НСЖУ було прийнято рішення надіслати до всіх обласних організацій спілки окреме звернення із закликом об’єднати зусилля для кардинального реформування Національної спілки журналістів України.
Олександр ПІЛЬОНОВ,
заслужений журналіст України.
