Козацька спільнота у… міському курені

До Дня ветерана журналістики Дніпропетровської області журналісти підготували матеріали про наших шанованих колег. Пропонуємо їх до вашої уваги.

*   *   *

Журналіст, письменник та краєзнавець Борис Ковтонюк із Дніпра зібрав унікальну колекцію фігурок запорозьких козаків – чи не найбільшу в Україні!

Ще зі школи у нього, як і у багатьох однолітків 60-х, з’явилася пристрасть до колекціонування. Збирав сірникові етикетки, значки, поштові марки, газети, кишенькові календарики і навіть… сигаретні коробки. Але весь час не полишала думка про більш вагоміше і доцільніше, значно глибше і набагато патріотичніше…

Допоміг, як це частенько трапляється у житті, випадок. На один із днів народження друзі, знаючи про самовіддане поклоніння Бориса українському козацтву, подарували йому кілька фігурок-мініатюр запорожців. І вмить перекреслили всі попередні захоплення. Відтоді його міська квартира й почала перетворюватися на своєрідний козацький курінь…

На той час найпоширенішими та найдоступнішими для колекції Бориса були вироби експериментального цеху Дніпропетровської лялькової фабрики – гумові зі стандартною основою, але різні за зовнішнім оформленням. Навіть серед тисячі було не відшукати абсолютно однакових, оскільки завершальну роботу виконували майстри вручну і кожен на свій смак.

Коли подарунків і придбаних власноруч фігурок зібралося десятки, вирішив від хаотичного перейти до вибіркового і цілеспрямованого колекціонування. Адже козакам стало тіснувато у помешканні, хоч і виготовив для них спеціальні полички, а для магнітних – металеві пластини. Тож кілька десятків із тривких матеріалів «перекочували» із робочого кабінету до коридору, створивши оригінальний інтер’єр. А частина оселилася й на… кухні. Серед них – різноманітний посуд для сипучих продуктів. Тут і оригінальний чайник в образі запорожця. Духмяним напоєм із нього Борис Мусійович пригощає гостей – це придає особливу атмосферу у спілкуванні.

А ще для цілеспрямованого колекціонування стало бажання мати вироби якнайбільшої кількості майстрів і масових виробників із різних регіонів. Це, зокрема, і для підготовки ілюстрованої книги «Образи запорожців у мініскульптурі». Задля цього часто Борис буває на виставках-продажах у багатьох містах і селищах, налагоджує взаємини із майстрами по всій Україні.

Зараз вітчизняний ринок масово наповнюють сувеніри китайського виробництва, у тому числі із зображенням козаків. Українські фабрики (яких, практично, вже майже і не залишилося) не приділяють цьому напрямку колекціонування належної уваги. Цікаво, щиро дивується Ковтонюк, не хочуть заробляти гроші, чи не воліють пропагувати історичних захисників держави? Вакуум на промисловому ринку заповнюють приватні майстри. Правда, ціни індивідуальних творів, як правило, «кусаються».

Безумовно, усіх авторів робіт із зібрання назвати неможливо, а багато з них, на жаль, і невідомі. І все ж хочеться згадати окремих із Дніпропетровщини. Це, насамперед, Олександр Левчук із села Великомихайлівка Покровського району, із Дніпра – Віктор Бойко, Віктор Чумак, дует – Катерина Бурчак і Володимир Жученков, із Кривого Рогу – Василь Новіков, Федір Крендельов.

У зібранні є роботи із різних матеріалів – навіть із морських мушлів. Для майбутніх робіт зберігає не менше пуду цих морських дарів. Навіть із Сахаліну та Соловків, де Борису довелося побувати під час мандрів. Тож із них та інших підручних матеріалів власноруч поповнює «своє військо». Сьогодні колекціонер освоїв процес роботи із солоним тістом і гордиться власноруч досконало виготовленими мініатюрами.

Дружина, Людмила Василівна, спочатку не розділяла всезростаючий потяг до такого колекціонування, що постійно «відвойовувало» територію у квартирі. А з часом не тільки змирилася, а й сама перейнялася рідкісним захопленням. Одного разу із Харкова привезла цілу «футбольну команду» із популярного мультсеріалу про пригоди козаків – викупила у тамтешнього майстра Григорія Кулакова усі наявні півтора десятка керамічних робіт.

Захоплення Бориса не лишилося поза увагою колег-журналістів – на всеукраїнських та місцевих телеканалах, в пресі чимало розповідалося про володаря рідкісного зібрання. Що робимо сьогодні і ми.

Нині у його колекції вже близько півтисячі експонатів і вона постійно збільшується. Очевидно, у перспективі доросте і до справжнього музею – вже не куреня, а повноправної січі.

Олександр Перепелиця,
член Національної спілки журналістів України.

Фото з архіву Бориса Ковтонюка.