Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Як захистити дітей від травмуючого контенту в медіа? Як в медіа і як медіа можуть порушувати права дітей? Про це, а також про особливості впливу на дитячу психіку різних видів контенту, реакцію на травмуючий контент дітей різного віку, про юридичну відповідальність, репутацію медіа та дотримання журналістської етики та професійних стандартів говорили у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ під час «круглого столу» на тему «Безпечний медіапростір: як захистити дітей від травматичного контенту, вплив якого зростає в умовах тривалої війни».
За більше ніж три роки від повномасштабного вторгнення український інформаційний простір зазнав суттєвих змін. Щодня медіа транслюють травматичний контент. Та в умовах постійного інформаційного напруження особливо вразливими залишаються діти.
– Діти, у зв’язку з війною, поринули більше у інфопростір, ніж раніше. Вони вже достатньо просунуті у користуванні гаджетами, теж слідкують за новинами. А в інтернеті, як відомо, може бути будь-що. І це може створювати зайве напруження, тривогу і травматизувати дитину, погіршуючи її психоемоційний стан, – наголосила дитяча психологиня громадської організації «МАРТІН-клуб» Юлія Сидорук.
Під час дискусії учасники обговорювали юридичні аспекти захисту дітей та вплив травматичного контенту на дитячу психіку. Зокрема експертки виокремили кілька головних порушень, які найчастіше зустрічаються в медіа. Серед них інтерв’ю з дітьми, які тільки-но пережили трагедію, показ дитячих емоційних страждань, публікація фото/відео дітей й розкриття персональних даних тощо.
– Був сюжет, у якому журналіст бере інтерв’ю у дівчини-підлітка, що тільки-но пережила обстріл, – прокоментувала керівниця юридичної служби громадської організації «МАРТІН-клуб» Юлія Сегеда. – Її житло зруйновано. Вона налякана, плаче, ледве говорить. Це відео зібрало багато переглядів, лайків, репостів, коментарів. Але в кадрі одна налякана дитина. Вона не потребувала інтерв’ю — вона потребувала допомоги.
Було порушено питання відповідальності медіа за контент, який вони поширюють, та необхідності дотримання етичних стандартів під час висвітлення чутливих тем. Так на сьогодні права дитини засвідчені Конвенцією про захист прав людини, Законом України про охорону дитинства, ст. 182 Кримінального Кодексу України про порушення недоторканності приватного життя, де містяться чіткі норми та положення, яких варто дотримуватись задля захисту дітей в медіапросторі. Однак їх дотримання залишається проблемним.
– Права дитини порушуються, тому що пріоритетним є яскравий сюжет, – зазначила Юлія Сегеда. – Чи це про інформування суспільства? Хороше питання.
Особливу увагу приділили ретравматизації дітей внаслідок взаємодії із травматичним контентом, який може травмувати безпосередньо. Зображення насильства та жорстокості, звуки вибухів, криків, сліз, пересувань важкої техніки, неправильно підібрані слова – ці та інші фактори мають значний вплив на психоемоційний стан дитини.
– Ми не можемо це відкинути. Звісно, емоції – наше все. Але у нас є ще й соціальна відповідальність, через яку ми мусимо думати про те, що ми можемо викликати таку емоцію, яка потім трансформується у іншої людини в певні страшні події в її особистому житті, – зауважила представниця Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Дніпропетровській області Олена Демченко. – Чим молодша дитина, тим більше ризики травматизації звуками чи відео. Чим старша дитина, тим більше ризики травматизації словами, коментарями і зображенням несправедливості, яка трапляється в нашому житті.
Як інформувати, щоб не зашкодити?
Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розробила рекомендації для медіа, які допоможуть зменшити негативний вплив контенту на дітей. Згідно з ними варто уникати:
1. Демонстрації контенту в той період, коли діти можуть залишитися перед телевізором самі.
2. Прямої демонстрації сцен насильства, жорстокості, особливо якщо це стосується сцен насильства і жорстокості по відношенню до дітей. Діти асоціюють себе з героями сюжетів, що травмує їх, навіть якщо з ними все гаразд.
3. Демонстрації сцен людей, які загинули або були піддані тортурам; крупних планів ран, крові, понівечених людських тіл або облич, наприклад, мертвих людей.
4. Демонстрації бойових дій, тому що діти можуть це відтворювати.
5. Планів, коли зброя направлена на глядача, тому що це викликає почуття страху.
6. Використання візуальних образів, крупних планів речей, які можна віднести до категорії жахів (наприклад: зброя).
Варто зауважити, що, висвітлюючи матеріали, які стосуються дітей або призначені для дитячої аудиторії, медіа мають важливу роль. Саме тому, насамперед, слід враховувати інтереси, безпеку та благополуччя дитини, а також діяти за принципами соціальної відповідальності. Ці аспекти мають бути беззаперечним пріоритетом в межах створення безпечного медіапростору.
Ліана Охрименко, Дніпровський ЦЖС.
Фото Віктора Качанова.
