Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Широківську районну газету «Вісник» найвідданіші читачі називають ласкаво – «Прапорець». Адже від часу заснування газети 1 лютого 1935 року й до переломних 90-х вона називалася «Прапор Леніна». Різні були періоди в часопису: час підйому до 10-тисячного накладу у 80-х роках й балансування на межі виживання, але постійні читачі ніколи не зраджували йому. Як завжди, очікували суботнього дня листоношу, щоб першим у стопці передплачених друкованих видань перегорнути «Прапорець».
Перший номер підписав тимчасово виконуючий обов’язки редактора Я. Чуприна.
На останній шпальті у зверненні до читачів повідомлялося, що газета буде виходити 15 разів на місяць (через день). Наклад газети становив 2500 примірників. Зважаючи на те, що обсяг газети складав 4 сторінки, зрозуміло, що редакція працювала в напруженому режимі, щоб не допустити зриву графіка виходу.
Після Я. Чуприни газету редагував О. Мулявка, а з 1937 року – Р. Журавський. В кінці 1936 року відповідальним секретарем редакції був Андрій Москаленко, якого в квітні наступного року затвердили редактором. Під час війни призваний в армію, був політруком 18-ї десантної армії, учасник боїв на «Малій Землі» відзначений двома орденами Червоної Зірки, орденом Великої Вітчизняної війни, бойовими медалями.
З перших днів війни газетярі районки пішли на фронт. Літредактор Олексій Жиглій був політруком, пропав безвісти в 1941 році під Одесою. Іван Ільченко був радистом у складі екіпажу крейсера «Червона Україна», згодом на головній базі Чорноморського флоту . Загинув у 1942 році під час оборони Севастополя. Воювали також працівники газети Адам Микитчук, Пилип Левченко та ін.
Після визволення району редакція «Прапорця» поновила свою роботу. Тижневик тимчасово друкувався в Кривому Розі, редагувала його Сіма Іткіна, згодом О. Дьомін, потім редактором призначили фронтовичку Марію Деменську.
У кінці 1950-х р «Прапор Леніна» очолював Григорій Портянкін, який згодом тривалий час редагував апостолівський «Будівник комунізму». Часопис за його керівництва ставав дедалі більш структурованим і насиченим інформацією про життя району
На жаль, у 1963 році район розформували й приєднали до Апостолівщини, а «Прапорець» припинив свою діяльність.
Так тривало до 1965 року, коли Широківський район поновили, хоча в урізаних межах. А вже 1квітня вийшов перший номер відновленого «Прапора Леніна». Його редагував колишній фронтовик Леонід Шуба. Під керівництвом Леоніда Михайловича газета набула сучасного вигляду, виходила тричі на тиждень накладом 3200 примірників. Тут плідно працювали газетярі В. Жадан Б. Вікторов, Г. Білоус (згодом заступник редактора), Г. Гардаш, І. Отверченко, В. Жук , В. Калина. А в 1967 році на шпальтах районки з’явилося ім’я Олександра Пільонова, майбутнього відомого дніпропетровського журналіста, письменника, драматурга, поета, заслуженого журналіста України. Вже тоді його нариси можна було впізнати навіть без підпису, настільки поетичним, барвистим й соковитим було слово.
Крім Григорія Портянкіна редактором сусідньої районки став Анатолій Метешко, очоливши «Сільське Криворіжжя».
Завжди славилася газета своїми талановиті фотокореспондентами, серед їх числа родич видатного гумориста Павла Глазового Віктор Щербина, Валерій Чабаненко, який у 1975 році передав вахту Олександрові Чуніхіну.
Тут відточував свою майстерність Сергій Соловйов, який згодом очолював криворізький «Червоний гірник». Прискіпливий завідуючий сільгоспвідділом Юрій Півень доріс до посади керівника ТРК «Криворіжжя». Мала редакція й власного «Василя Пєскова» – Павла Коломойця, для якого не існувало таємниць у світі живої природи.
Кожен з наступних редакторів був по своєму талановитий. Віктор Дяков був надійним товаришем, людиною з добрим, чуйним серцем, відкритою, але легко ранимою душею, зі своїми успіхами й невдачами. Кожен рядок його поезій зігрітий любов’ю до рідного краю, родини, друзів. Високий професіонал, затятий рибалка, який до того ще й досконало знав польську мову Володимир Голубничий. Микола Олексієнко, нині знаний на Криворіжжі дитячий письменник і поет, автор близько двох десятків книжечок, лауреат кількох літературних премій.
Віктора Тараненка важко собі уявити без баяна й самодіяльних колективів, його власних пісень. Саме при ньому на початку 2000-х в редакції з’явилися перші два комп’ютери, цифрова фотокамера. Певний час біля керма районного часопису стояли Людмила Хараїм, Жанна Плосконос, Микола Бабенко. З 1 червня 2011 року редактором затверджена Вікторія Сінчевська. До числа штатних працівників входять: редактори відділів Жанна Плосконос та Олександр Козленко, начальник відділу фінансів та реклами – головний бухгалтер Віта Кучер, секретар Юлія Борисенко, водій Валентин Палій.
Верстається й друкується газета в Криворізькій міській друкарні. Серед тем, які особливо полюбилися читачам: «Наші в світі», «Видатні земляки», «Люби і знай свій рідний край», «Хронограф», «Поетичні замальовки» та інші.
Попри щоденне творення літопису району газетярі намагаються не замикатися у своєму вузенькому колі, а долучатися до життя обласної організації НСЖУ. Так, у 2010 році переможцем обласного конкурсу в номінації «Поклонимся великим тем годам!» став Олександр Козленко. А наступного року «Вісник» переміг у творчому конкурсі в номінації «Довкілля».
Вісімдесят років для друкованого видання – значний вік. А разом з тим, це сплав досвіду з молодістю, творчого становлення, можливості озирнутися назад й оцінити пройдений шлях, яким ішло не одне покоління газетярів. Віриться, що це виллється в нові творчі задуми, творення якісного інформаційного продукту.
Олександр КОЗЛЕНКО,
секретар Широківської первинної журналістської організації.
