Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Щодо заяви «Freedom of expression is crucial in a democracy – but facts are also essential», ПОШИРЕНОЇ КЕРІВНИЦТВОМ МФЖ ТА ЄФЖ 15 серпня 2016 р.
Ми здивовані реакцією міжнародних організацій на подію, якої не було. Коментувати можна факти, а вигадки, домисли – це предмет маніпуляцій суспільної свідомості. Жодної публічної заяви стосовно міжнародної діяльності НСЖУ секретар, член правління НСЖУ, доцент Інституту журналістики Київського національного університету Віктор Набруско не робив! Інформація, подана на сайті ГО «Детектор-медіа» щодо позиції секретарів НСЖУ з оцінкою діяльності першого секретаря Спілки Сергія Томіленка, вирвана із контексту їхнього персонального листування, яке велося в рамках підготовки до пленуму НСЖУ. Зазначимо, що воно стосувалося, зокрема, питання необхідності забезпечення неухильного дотримання Статуту МФЖ, насамперед у частині порушень його положень представниками Союзу журналістів Росії під час діяльності на окупованій росіянами українській території Автономної Республіки Крим.
На нашу думку, особа, яка здійснила вибірковий «злив» листування і спотворення інформації, намагається втягнути у внутрішні справи НСЖУ високоповажні міжнародні організації МФЖ та ЄФЖ. Очевидно, що це є порушенням базисних журналістських норм та етичних стандартів щодо поширення конфіденційної інформації, її об’єктивності та неупередженості, нерозумінням елементарних, основоположних принципів журналістики як форми соціальних комунікацій. Поява інформації з фрагментами листування секретарів НСЖУ на сайті ГО «Детектор-медіа» та миттєва реакція на публікацію очільників МФЖ, ЄФЖ, представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович – свідчення організованості такої кампанії з єдиного центру, вочевидь, в Україні. Додає переконаності в такому припущені також інтерв’ю Сергія Томіленка на тому-таки інтернет-порталі «Детектор-медіа» в абсолютно схожій стилістиці та з аргументами, які напередодні були поширені європейськими колегами.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, ми вимушені констатувати, що керівництво МФЖ та ЄФЖ було введено в оману стосовно так званої «заяви Віктора Набруска» та позиції деяких секретарів НСЖУ щодо необхідності та характеру міжнародної співпраці НСЖУ. Так само звертаємо увагу на спроби «невстановлених осіб» використати міжнародні журналістські організації для дискредитації окремих українських журналістів, секретарів НСЖУ, які мають відмінну, від тієї, що наполегливо пропагується першими секретарем Спілки Сергієм Томіленком, думку щодо актуальної ситуації, позиції та завдань НСЖУ в умовах фактично прямої й цинічної воєнної та інформаційної агресії Росії проти України.
Щодо змістової частини висловлювань представників міжнародних організацій, які захищають пана Томіленка.
Насамперед зауважимо – перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко не є повноважним керівником Спілки, а особою з окремими технічними і тимчасовими повноваженнями. Скориставшись відсутністю чинного голови, він, порушуючи принципи колегіальності й прозорості в ухваленні рішень Спілки, фактично незаконно присвоїв одноосібне право репрезентувати інтереси й позицію НСЖУ на міжнародному рівні, які в його інтерпретації не тотожні позиції більшості членів НСЖУ. Це призвело до демонстративного виходу із лав організації журналістів, які публічно звинуватили керівництво Спілки у потуранні Росії, що, втім, на стало, на жаль, темою внутріспілчанської дискусії щодо того, якою має бути політика нинішньої НСЖУ/ Обурення членів НСЖУ викликає й те, що на важливих міжнародних заходах, де обговорюються питання забезпечення свободи слова й інформації, професійно неупередженого висвітлення гострих подій, Україну з ініціативи Томіленка представляють особи, які дискредитували себе утисками інформаційних свобод, запереченням європейських демократичних цінностей в часи злочинно-авторитарного режиму Януковича.
Підтримуючи будь-які зусилля, спрямовані на врегулювання кризи, що викликана російською воєнною агресією проти України, а фактично – проти всього міжнародного співтовариства, визнаючи важливість діалогу й міжнародних журналістських контактів, наявність платформ для обміну думками й поглядами, ми виходимо також із наступного:
Перше. Для нас події на сході України, які розпочалися із анексії Криму, не внутрішнє громадянське протистояння, як дехто намагається їх зобразити, не міфічний конфлікт, а зовнішнє вторгнення, пряма й цинічна воєнна агресія Росії. Ми хочемо аби це почули й нарешті усвідомили наші європейські партнери. Відтак практичні, творчі проекти із Союзом журналістів Росії, спільні круглі столи з ухваленням резолюцій із засудження примарного націоналізму (а не, скажімо, російського імперського шовінізму), дискусії щодо «мови ворожнечі» та підготовка й видання спеціальних словників «на допомогу» утвердження в Україні «лексики толерантності та шляхетності» в умовах фактичної війни – це, м’яко кажучи, одномірне бачення ситуації тими, хто не розуміє, або свідомо «не помічає» статусу агресора та його жертви. Така позиція, пропагована, вочевидь, з чужого голосу, – це легітимація Росії – держави-агресора на міжнародному рівні як стороннього суб’єкта в питанні урегулювання української кризи. Для більшості членів НСЖУ, які знають ситуацію не з вуст Сергія Томіленка, такий підхід переконані, не може бути прийнятним.
Друге. Пропоновані нам моделі внутрішнього миротворчого громадянського діалогу за зразками Ірландії чи поствоєнних Балкан є, на наш погляд, неадекватними ситуації в Україні.. У нас, на відміну від наведених прикладів країн, немає суттєвих внутрішніх регіонально-етнічних відмінностей, міжрелігійного чи міжнаціонального протистояння. У нас, змушені повторитися, є зовнішню вторгнення, якому протистоять українці усіх національностей та віросповідань, хто вважає себе і є патріотом, хто сповідує європейський вибір України, а не намагається загравати чи співпрацювати із загарбниками, що брутально розтоптали міжнародне право, спричинили до тисяч смертей українців. Недавня ініціатива Томіленка, підтримана офісом Дуні Міятович щодо спільного проекту українських та російських журналістів стосовно підготовки матеріалів про післяконфліктне життя в Сараєво – це схоже знову пропозиція з чужого голосу. Нав’язування Україні пропонованих «лекал» за зразком, вочевидь, Боснії та Герцеговини, вигідне насамперед, на наш погляд, саме Росії, яка наполягає на федералізації України, за чим простежується не надто приховане прагнення наступного розшматування і підкорення України.
Третє. Союз журналістів Росії поділяє офіційну позицію свого уряду щодо оцінки подій в Україні. Про це свідчать участь російських мас-медіа в інформаційних спецопераціях проти України, які виправдовують і підживлюють воєнну російську агресію, найрізноманітніші пропагандистські заходи за участю керівництва СЖР,зокрема в окупованому Росією Криму, на кшталт Всеросійського молодіжного форуму «Таврида», який проводився спільно із так званим проурядовим Загальноросійським народним фронтом, тощо. Очевидно, що СЖР та його керівництво – це інструментарій войовничої політики Кремля, яка принесла і несе страждання та горе українському народові У такій ситуації фактично загравання із пропутінським СЖР, до чого вдається й спонукає НСЖУ С. Томіленко є неприпустимим і, принаймні, аморальним.
Ми високо цінуємо зусилля міжнародних організацій у питаннях звільнення українських громадян, у тім числі й журналістів, з російського полону, захисту прав наших співвітчизників на тимчасово окупованих територіях, захисту свободи слова в Україні, яка є безальтернативно наріжною в розбудові і функціонуванні інститутів демократичного і правового суспільства. В українських журналістів є багато ідей та реальних конструктивних пропозицій щодо налагодження рівноправного і ефективного діалогу задля справжнього порозуміння та врегулювання кризових ситуацій, що є загрозами цивілізаційного характеру. Для нас ці загрози сьогодні особливо чутливі, ми на передньому фронті захисту національного суверенітету та європейських цінностей. Тому ми сподіваємося й переконані, що й наші європейські та інші колеги, МФЖ та ЄФЖ, формуючи своє бачення ситуації в Україні та співпраці з НСЖУ, яку представляємо, зважатимуть на нашу думку, на позицію широкої журналістської спільноти України.
Сподіваємось, що поширена заява «Freedom of expression is crucial in a democracy – buуt facts are also essential», яка спонукала нас до відповіді, не матиме негативного впливу на результати нашої співпраці та подальшій інтеграції організацій українських журналістів у європейський та світовий медіа-простір.
Секретарі НСЖУ Олександр Бухтатий, Віктор Набруско, Віктор Шпак, Віктор Чамара.
Вересень 2016 р.
