Прощай, незрадливий друже!

Дев’ятого липня, надвечір, перестало битися серце мого батька В’ ячеслава Миколайовича Булави. Він був росіянином за місцем народження і справжнім патріотом України за покликом своєї широкої душі.

Для мене, своєї єдиної дитини, тато був справжнім взірцем чоловіка, батька, друга і, звичайно ж, професіонала своєї справи. Саме тому я обрала для себе його професію журналіста і ніколи про це не пошкодувала.В’ячеслава Булаву добре знали на Чернігівщині, де він починав свій трудовий шлях, у Софіївці та Криничках, де пройшло його становлення як редактора. В останню путь його проводжатимуть у П’ ятихатках.

Співробітництво з цілим рядом обласних і республіканських газет, перемоги у низці конкурсів, які проводила обласна Спілка журналістів, та три книги – такий його творчий доробок. Кажуть, що батьків не обирають. Я вдячна долі за батька, який став не тільки колегою, наставником, але, перш за все, незрадливим другом, котрий завжди розумів і підтримував, а ще до безтями любив єдину онуку Дарину, яку любовно кликав тільки Дашенькою.

Прощай, мій таточку! Сподіваюсь, там ти зустрінешся з мамою, після відходу якої рік тому життя втратило для тебе сенс. Прости мене, мій друже! Спочивай з миром.

Олена Чернявська (Булава), член НСЖУ з 2003 року.