Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
…Потсдам, 1977 рік. По головному майдану цього відомого всьому світу невеличкого містечка – площі Нації біжать легкоатлети. Майже всі вони учасники свята “Oktober Fest”, яке тоді регулярно проводилось. Мене, тодішнього воєнного кореспондента щоденної газети Групи радянських військ у Німеччині “Советская армия”, разом із фотокором запросили німецькі активісти молодіжного руху.
– Ви, камаради, тільки-но подивіться, який масштаб! Зер гут! – нахвалював це видовище ламаною російською мовою бургомістр Потсдама. – Де ще можна побачити одразу півтори тисячі спортсменів (це містечко, де проводилась історична Потсдамська конференція, 35 років тому налічувало 120 тисяч мешканців – Авт.).
Тоді захвату бургомістра я не надав особливого значення: був справді захоплений естафетою. Вірніше, атмосферою справжньої боротьби на трасі здоров’я. І ось лише зараз згадав про це. Коли б довелось знову зустрітися із тим бургомістром, відповів би йому: “Знаєте, пане Генріху, є таке місто, де в легкоатлетичній естафеті змагаються одразу три тисячі спортсменів, – це Кривий Ріг. (До речі, за часів Німецької Демократичної Республіки наше місто було побратимом гірницького німецького містечка Мансфельд.) Тобто в українському індустріальному мегаполісі масштаби значно солідніші. І розповів би тому пану, що криворізька естафета на призи міської газети “Червоний гірник” проводиться вже понад 70 років. А вперше вона взяла старт у кінці 30-х років минулого століття. Як свідчить історія, ще в буремному 1941-му наш земляк Герой Радянського Союзу Юрій Должанський взяв участь у міській естафеті перед відправленням на фронт. Причому він тоді пробіг найдовшу дистанцію. Вже після війни, а точніше 2 травня 1950 року, естафета відродилася. Відтак, щорічно переможної весни святковий проспект Металургів заповнює криворізька молодь, яка суперничає на дистанції 5600 метрів (у 16 етапів). Естафета присвячується річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні та Дню заснування Кривого Рогу. А цьогорічна – ще й Року спорту та здорового способу життя в Україні. І як гарантія хорошого проведення змагань – суддівська бригада на чолі з керівником міської федерації легкої атлетики Жоржем Каруцою (між іншим, гірничанську естафету він проводить уже 48 років поспіль). Оскільки головні організатори – червоногірничани спільно з міськспорткомітетом, то готують нагороди для команд, котрі посіли перші місця в групах, перехідні кубки, медалі від міськспорткомітету (їх аж 240!) та призи спортивного спрямування від “Червоного гірника” (для 80 найшвидших легкоатлетів). Традиція! Ну а призери нагороджуються медалями та дипломами.
Як завжди, під оплески присутніх першими на трасу здоров’я виїздять на візках інваспортсмени міського клубу “Олімп”. Ці мужні люди своїм прикладом завжди надихають легкоатлетів естафети. Команда інваспортсменів, яких очолює керівник клубу Емма Сизранцева, складається з 16 ентузіастів. Як запевняє одна з “олімпійок” Валентина Халаджи (срібна призерка чемпіонату України з настільного тенісу й одна з лідерів клубу), для неї червоногірничанська естафета – особлива. А саме: це генеральна репетиція напередодні всеукраїнських інвастартів. Валентина, зокрема, – неодноразова переможниця напівмарафону на візках (а це 21 кілометр) “Скіфський берег” у кримському місті Саки. Загалом в “Олімпі” (а клубу вже виповнилось чверть віку) є ким пишатися. Скажімо, Ольга Пашолок – багаторазова чемпіонка України з плавання, призерка європейської першості, володарка премії “Гордість країни – 2008” (за подолання Босфору), Надія Дмитрюк – бронзова призерка Кубку світу, срібний призер чемпіонату Євразії зі спортивних танців на візках, Валентина Пермінова – неодноразова переможниця чемпіонату України з настільного тенісу. І цей список можна продовжувати…
Відверто кажучи, ми, червоногірничани, до цієї естафети, яка відкриває весняно-осінній легкоатлетичний сезон у Кривому Розі, готуємось заздалегідь. І справа навіть не в призах. Окрема спортивна група колег на чолі з головним редактором “ЧГ” Ольгою Калинюк (до речі, це перша жінка, котра керує творчим колективом за його 87-річну історію) невимушено спілкується з тренерами, спортивною молоддю. Легкоатлети залюбки фотографуються біля величезного банера з логотипом “Червоного гірника”, який вивішується в центрі міста. Ми розповідаємо хлопцям та дівчатам про будні журналістської професії. Такий творчий контакт багато чого вартий. Пам’ятається, дуже влучно якось висловився на День преси декан журфаку Дніпропетровського держуніверситету Володимир Демченко: “Кривий Ріг – це наша кузня журналістських кадрів”. Можливо, в цьому немала заслуга й молодіжної редакції, котра була свого часу створена в міському виданні. І чимало наших колег-червоногірничан успішно працюють сьогодні в столичних ЗМІ, на всеукраїнських телеканалах…
Та повернімося до легкоатлетичної естафети. Як зізнаються самі учасники, її завжди чекають з нетерпінням. Чому? Мабуть, тому, що в цьому наймасштабнішому в місті легкоатлетичному дійстві можна і свої сили спробувати, і з друзями поспілкуватись або ж узагалі знайти нових. А головне – долучитися до бігу. Адже той, хто закохається в “королеву спорту”, вже ніколи не стане наркоманом чи заручником “зеленого змія”…
Віталій Ткачук, Станіслав Хоменко (фото), члени Національної спілки журналістів України.
