«Душа ще не зачерствіла»: арт-терапія як інструмент підтримки журналістів у Дніпрі

Благодійний майстер-клас із живопису, покликаний забезпечити умови для емоційного розвантаження й нагадати про важливість турботи про ментальне здоров’я, відбувся минулої п’ятниці у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ. Сеанс арт-терапії для журналістів, медійників, студентів та фрілансерів провела художниця й журналістка, волонтерка благодійної організації «Холодний Яр 93» Галина Кулага.

– Основне завдання нашого центру – допомагати журналістам, медійникам працювати в цих непростих умовах сьогодення, в умовах війни, – зауважила координаторка Центру Наталя Назарова. – Ми були і лишаємося тим острівцем, який є інформаційним помічником, порадником, та коворкінговим центром, який дбає і про ментальне здоров’я наших колег. Саме з цією метою ми організували такий простір арт-терапії, де журналісти змогли зупинитися, перепочити й повернути собі відчуття внутрішньої рівноваги через творчість.

Усім відомо, що тривала робота в інформаційному середовищі, сповненому виром різноманітних подій, з часом може перевантажувати і мати негативний вплив на психологічний стан. Та найбільш гостро постає проблема в умовах війни, коли вищезгадане середовище перетворюється на фронт. Коли за професійним фасадом ховається особистий біль, втома і травматичний досвід. Коли з’являється потреба в ініціативах підтримки: терапевтичних заходах, тренінгах, майстер-класах, – які не лише інформують про можливі підходи і методики, але й допомагають розвантажитись, поспілкуватися один з одним та отримати потрібну допомогу.

– Такі творчі миті є перезавантаженням, яке потрібне нині усім. Бо без цього ми просто не виживемо. Зараз, коли усі знаходяться на межі, творчість, спілкування – це ті речі, які допомагають нам покращувати свій стан і рухатися далі, попри важкі часи, – прокоментувала Галина Кулага.

 

У невимушеній, затишній і творчій атмосфері учасники через мистецтво опрацювали власні емоції, переживання, що накопичуються в повсякденній роботі. Кожен створив свою картину – відображення поточного душевного стану.

– Я давно не брала до рук пензля. Здавалося, що війна назавжди вбила потяг до малювання, – розповіла представниця академічної спільноти, професорка кафедри маркетингу НТУ «Дніпровська політехніка», досвідчена журналістка Марія Бутиріна. – Утім, на майстер-класі з живопису зрозуміла: ні, душа ще не зачерствіла. І я можу малювати, можу створювати образи та переносити їх на полотно, можу бачити красу та занурюватися глибоко у світ гармонії та душевної рівноваги. Дуже вдячна нашій обласній Спілці та пані Галині, волонтерці, художниці, за цей вибух натхнення і можливість побачити світ у кольорах тоді, коли він, здається, став безбарвним.

Не менш важливим та потрібним був захід для редакторки регіональної газети «Кремінщина» Луганської області Яни Величко, яка нині разом із сім’єю мешкає у Дніпрі:

– Ця буденність у воєнні часи дуже впливає на психологічний стан. Але зміна діяльності допомагає переключитися, підняти собі настрій і покращити самопочуття. Тож сьогодні я залишила всі свої справи і протягом двох годин не думала ні про що, окрім малювання. Це був дуже позитивний досвід, та я б залюбки брала участь у подібних заходах ще.

Доєдналися до арт-сесії і майбутні фахівці галузі – студенти-журналісти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». Своїми враженнями поділилася третьокурсниця «Дніпровської політехніки» Радміла Граненко:

– Цей майстер-клас став для мене емоційною паузою – можливістю зупинитися, не думати про тривожні події, в яких ми живемо щодня, перевести подих і просто побути в моменті. Не лише відчути внутрішній спокій, а й побачити, скільки тепла, сили, натхнення можна знайти в простій творчості.

Невимушене спілкування у перерві між малюванням за горнятком какао або кави, метафоричні картки, які допомагали краще усвідомити власний емоційний стан, внутрішні запити та очікування – такі прості, здавалося б, речі створили відчуття спокою, підтримки й довіри, те, що так потрібно кожному, хто щодня тримає інформаційний фронт.

Ліана Охрименко, інформаційна служба Дніпровського ЦЖС.
Фото Віктора Качанова.