Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Через загострення обстрілів та наближення фронту Національна спілка журналістів України звернулася до організації «Репортери без кордонів» із проханням допомогти у терміновій релокації редакції газети «Межівський меридіан» із прифронтової Межової. У результаті звернення міжнародна організація надала матеріальну підтримку кожному з чотирьох співробітників редакції, щоб покрити витрати на виїзд, перевезення родин і речей та облаштування на новому місці.
Попри обстріли, «Межівський меридіан» продовжує роботу — його головний редактор Євген Хрипун регулярно повертається у Межову, розташовану всього за 15 кілометрів від лінії фронту. Для сотень місцевих мешканців друкована газета стала не лише джерелом новин, а й символом присутності України у громаді, що живе під постійною загрозою атак.
Редакційні речі зараз – у різних місцях: у Межовій, в евакуаційному автобусі, який стоїть на одному з АТП у Дніпрі, в орендованому приміщенні в Підгородньому. Але Євген і далі працює за графіком «п’ять днів на два» чи «чотири на три», регулярно повертаючись у прифронтову Межову.
Редактор залишив у Межовій необхідне для роботи спорядження – генератор, зарядну станцію, бронежилет та каску.
Релокація з Межової відбувається під атакою дронів доволі хаотично.
– Я розумію: якщо безпекова ситуація не зміниться – працювати буде все складніше і складніше – каже Хрипун про ситуацію в Межовій. – Росіяни і далі наступають. Крім того, восени, коли падає листя, сховатися від дронів майже неможливо. У середньому на громаду щодня прилітає 40-50 FPV-шок…
Власного авто у Євгена немає, тож він їздить попутками – з військовими, волонтерами, трьома різними машинами, щоб доставити газети людям і зібрати матеріал для нових статей.
Логістика ускладнюється з кожним днем. «Білі Янголи», військові, поліція, ДСНС допомагають заїхати на Межову зі свіжими газетами. Автівка «Янголів», як і багато інших авто, вже кілька разів атакована дронами. Повністю безпечних автошляхів з Межової на «велику землю» вже немає. Перевізники давно не наважуються ризикувати життям і транспортом.
Працю Євгена читачі цінують: у фейсбуці за місяць у нього – від 6 до 8 мільйонів переглядів. Але при цьому монетизувати цю роботу важко. У прифронтовій громаді проводити передплатну кампанія не має сенсу: люди не знають, що буде завтра. Реклами, ясна річ, теж ніхто не замовляє.
– Логіка підказує відмовитися від друкованої газети, залишивши сайт і соціальні мережі, – каже Євген. – Але відмовитися від газети я зараз не можу. Це означає залишити громаду без жодного інформування. А люди в Межовій чекають живу газету. Для них газета – хроніка того, що відбувається: де були прильоти, що спалили, як видають гуманітарку. Розумієте, з газети все починалося, це фундамент нашого видання. Я прийшов у «Межівський меридіан» робити газету, тому буду друкувати і возити її до останнього.
Редакція балансує на межі… Фінансове питання найскладніше. Без зовнішньої допомоги продовжувати роботу неможливо. Саме під час повномасштабного вторгнення прийшли на допомогу НСЖУ та організації, які другий рік підтримують «Межівський меридіан» – Інститут регіональної преси та інформації (IRMI) і його швейцарські партнери – Fondation Hirondelle.
– Їхня підтримка – ІРМІ та “Ірондель” – останні роки для нашого видання вирішальна, – каже Євген Хрипун. – Як фінансова, так і тренінгова – навчальна. Саме вони спрямували нас за межі друкованої версії видання… І тому ми, болісно, але не критично, прийняли удар евакуації та релокації. Бо в нас на повну потужність працюють цифрові платформи.
Після влучання дронів у будівлю редакції «Межівського меридіана», ІРМІ оголосив збір коштів на підтримку колективу, а спільніий проект ІРМІ та Фундації Ірондель допоміг з фінансуванням наступних 6 номерів видання.
– Відгукнулись багато колег з усіх куточків України, за що їм велика вдячність, – каже редактор. – Національна спілка журналістів України включилась у критичний період для нас, і разом з «Репортерами без кордонів», вивчивши нашу ситуацію, допомогли з релокацією видання, орендою житла для працівників. Зараз нам важливо розміститися на новому місці і не втратити наш невеличкий колектив: це журналістка Сніжана Саліон, бухгалтерка Валентина Остапчук, дизайнерка, членкиня НСЖУ Наталя Вознюк і я.
Попереду – завершення релокації, облаштування на новому місці, ремонт приміщення, сплата комунальних послуг. Але Євген Хрипун і його колектив не збираються зупинятися. Поки в Межовій залишаються люди, газета до них доїжджатиме – всупереч дронам, відстаням і обставинам.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Фото: Межівський меридіан
