Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Від початку повномасштабного вторгнення Дніпропетровщина стала справжнім хабом волонтерства. Вже майже два роки у регіоні активно допомагають українцям, які вимушені були покинути домівки. Проте за цей час благодійні фонди, громадські організації почали стикатися з новими проблемами. Саме ЗМІ та колеги-журналісти суттєво допомагають долати ці виклики. Як же медіа Дніпропетровщини утримувати проблему ВПО у фокусі громадської уваги? Якою має бути співпраця громадського та медійного секторів? Ці та інші питання обговорили у Дніпровському Центрі журналістської солідарності НСЖУ.
Для благодійників важлива комунікація
Сьогодні медійників та благодійні фонди об’єднує чимало спільних справ. Усі вони наближають нашу перемогу. Окрім професійної діяльності журналісти волонтерять, допомагають тим, хто на передовій, тим, хто полишив власні домівки і знайшов прихисток у громадах області.
«Коли почалася повномасштабна війна, Дніпро стало тим містом, де українці почувалися у відносній безпеці. Серед них були і журналісти. Обласний осередок відразу протягнув руку підтримки медійникам. Ми допомагали консультативно, з розселенням, усім, чим могли. Колеги проявили неабияку солідарність. З часом наша робота систематизувалася. Запрацював Центр журналістської солідарності, діє прокат захисного спорядження для медійників, проводяться різні заходи. Вся ця діяльність триває і ще більше нас згуртовує», – зазначив голова Правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки журналістів України Олексій Ковальчук.
Чимале навантаження лягло на плечі громадськості. «Центр допомоги переселенцям та армії» – один із благодійних фондів, який розпочав свою роботу з перших годин повномасштабного вторгнення. Вже 24 лютого в приміщенні фонду волонтери розгорнули перший в області шелтер, де приймали переселенців з Харкова та Донецької області. Відтоді допомога не припинялася. Сорок волонтерів пишуть гранти, займаються логістикою, шукають ресурси, залучають допомогу від партнерів, організовують різні заходи для дітей-ВПО, купують та роздають їм продуктові набори, засоби гігієни, дитяче харчування, памперси та інші товари.
«Без допомоги жителів Дніпра ми б не змогли підтримувати тих людей, які втікали від війни. Дніпряни проявили неабияку згуртованість. За ці два роки центр надав допомогу понад 80 тис родин. Зараз внутрішньо переміщені особи продовжують прибувати. Один із напрямків – це Покровська громада. Нам дуже важлива комунікація. Завдяки грантовим проєктам її вдається налагоджувати на високому рівні. Були зустрічі з маріупольцями, жителями Волновахи, Бердянська, Вугледара. У нас працює юрист, який надає консультації щодо державних програм підтримки. Щодо медіа, то хотілось би більш лояльної та гнучкої медіаполітики. ЗМІ під час війни виживають, вони потребують фінансування. І якщо медіа будуть більш забезпечені – їхня тематика розшириться. І до плану новин потраплять новини і про благодійні організації», – зазначив директор фонду Павло Медвідь.
Він підкреслив, що підтримка ВПО – це лише один напрям діяльності. Також фонд передає допомогу ЗСУ: форму, аптечки, рюкзаки, тепловізори, приціли нічного бачення, дрони, генератори, намети, зарядні пристрої та багато інших необхідних речей.
На другий день повномасштабної війни почала працювати у Дніпрі й інша громадська організація – «Джерело підтримки». Благодійники зосередили діяльність на допомозі ВПО. І головний напрям роботи – це забезпечення переселенців житлом та їхня інтеграція у місцеву громаду.
«Сьогодні головний виклик для нас і ВПО – постійний пошук ресурсів. Адже без ресурсів важко вистояти і перезавантажити своє життя. Внутрішньо переміщені особи – це розгублені люди, яким немає куди повертатися. Ми провели опитування і, відповідно до зібраної інформації, серед ВПО, які живуть у Дніпрі, – 45% втратили повністю житло. Це статистика станом на вересень 2023 року. Зараз ситуація ще погіршилася, бо військові дії тривають», – зазначила директорка ГО Людмила Діннік.
Перші місяці війни організація постійно розповідала про свою діяльність. Зацікавленість проявляли не лише українські медійники, а й їхні колеги з Японії, Франції, Великої Британії, США. Зараз наступає інформаційна тиша. І хотілось би, щоб медіа порушили цю тишу. Є успішні кейси про допомогу переселенцям, є неабиякий досвід, який стане у нагоді благодійникам-новачкам. І головне: медіаресурси можуть показати діяльність благодійних фондів та громадських організацій на міжнародній арені.
Слово за медійниками-волонтерами
Великий досвід допомоги ВПО має наша колежанка, менеджерка з медичного супроводу евакуаційної команди БФ «Схід-SOS» Ольга Владимирова. За її плечима сотні історій про долі вимушених переселенців. Допомагають їй в цій непростій діяльності навички, здобуті саме під час роботи у ЗМІ. У першу чергу пані Ольга радить медійникам брати інформацію з першоджерел, не гнатися за цифрами, бути максимально об’єктивними і зберігати при цьому емпатію.
«Зараз роль медіа тільки зростає. Але зростає і відповідальність. Інколи те, що хочеться сказати, суперечить тому, що треба говорити. Тому сперечайтесь із редакторами, обговорюйте, доводьте свої думки, аргументуйте. Все це ми робимо заради нашого майбутнього», – підкреслила Ольга Владимирова.
Вона звернула увагу, що і українські журналісти, і іноземні пишуть про реальні історії війни. Але є й рутинні речі. Ці проблеми були і раніше, але війна їх показала з іншого боку. Це питання гідності, дотримання прав людини з когнітивними розладами, прилаштування таких людей та інше. З такими людьми сьогодні працюють громадські організації. Але тема потребує уваги, у тому числі і з боку медіа.
Від початку повномасштабної війни журналіст окрім своєї професійної діяльності обрав той напрям, де він ще може допомогти. Це переважно волонтерство. Такою думкою поділилася ветеран обласного радіо, волонтерка, заступниця директора Дніпровського будинку мистецтв Валентина Орлова. За її словами, журналіст у нинішній ситуації має великий плюс – він дуже обізнаний. Тому сьогодні НСЖУ та Центр журналістської солідарності вкрай необхідні як осередки з трансформації завдань та посилів для суспільства.
«На жаль, є теми, які практично оминають ЗМІ. Це історію про вдів, про матерів, які втратили дітей. А коли мовчить медіа, то активніше говорять соцмережі. Там люди гуртуються навколо того, що їм болить. Там вони мають слово. Медіа не повинно допустити байдужості суспільства», – зазначила Валентина Орлова.
На думку учасників «круглого столу», сьогодні медіа фіксують події, які відбуваються «тут і зараз». Держава теж реагує на глобальні проблеми: дати житло ВПО, допомогти з роботою. Але хто як не ЗМІ та громадськість мають думати про майбутнє? Бо українцям відбудовувати зруйновані міста. Туди захочуть повернутися місцеві жителі, які там народилися і жили. Тому медіа треба звернути увагу не лише на інтеграцію переселенців, а й допомогти зберегти ідентичність цих громад. Необхідно говорити про жителів з Бахмута, Маріуполя, Волновахи не як окремих героїв, а як єдину громаду.
Фото Віктора Качанова.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС.
