Херсонська журналістка Олена Пімєнова: про життя в іншому місті, створення медіа, волонтерство, власний мерч та джеми

Мирослава Романова та Анастасія Крижановська – студентки факультету систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Для проходження навчальної практики обрали обласну організацію Спілки журналістів, на базі якої діє Центр журналістської солідарності. Третьокурсниці відвідували заходи, які відбувались у пресцентрі, долучались до онлайнових подій, знайомились із сервісами Центру, комунікували із досвідченими медійниками.

А ще дівчата поспілкувались із херсонською журналісткою-переселенкою Оленою Пімєновою та записали її історію. Пропонуємо до вашої уваги.

*   *   *

Херсонська журналістка Олена Пімєнова: про життя в іншому місті, створення медіа, волонтерство, власний мерч та джеми

Журналістка Олена Пімєнова – з Херсона. Працювала в різних місцевих виданнях, комунікаційницею в міській раді. Повномасштабне вторгнення рф в Україну у лютому 2022 року кардинально змінило її життя. Перші три місяці Олена разом з родиною залишалася в місті, та вже у травні із чоловіком вирішили виїхати на Дніпропетровщину.

Про переїзд до Кривого Рогу

Олені, як і багатьом українцям, довелося покинути рідне місто Херсон і починати своє життя з «чистого аркуша».

«Виїхати з Херсона ми змогли тільки з третьої спроби, – розповідає Олена Пімєнова. – Перший раз натрапили на шахраїв, котрі взяли гроші та більше не виходили на зв’язок. Друга спроба теж виявилася невдалою: по дорозі зламалося авто, в якому ми їхали, тому довелося повернутися додому. І вже за третім разом нам таки вдалося виїхати, на автобусі.

Дорога була страшною. Було десь 30 блокпостів, усі вони були російськими. Найстрашніші – перший та останній блокпости. На останньому стояли чеченці. Їх було багато й вони проводили повний огляд. Я дуже переймалася через те, що в моєму рюкзаку був ноутбук для роботи, а також посвідчення журналіста й вишиванка. Боялася, що якщо вони їх знайдуть, то ми матимемо великі проблеми.

«А куда вы едите? Там же война. В Херсоне тихо, ми вас здесь защитим» – казали нам на блокпості…»

На питання, чому родина Олени переїхали саме до Кривого Рогу, журналістка відповіла, що туди незадовго до того виїхали батьки чоловіка, і вони вже мали друзів та знайомих, які могли б підтримати, допомогти. Та все ж таки найголовнішим для Олени залишалося те, що звідси найближче повертатися додому: «З голови не йшло, що ось два-три тижні й все закінчиться…»

«Нещодавно я була в Херсоні і зрозуміла, що лише там я себе почуваю як вдома. Там інша вода, повітря, сонце, люди. Але я вдячна місту Кривий Ріг за те, що нас прихистило. Чоловік знайшов роботу, ми можемо користуватися інфраструктурою. Коли ми приїхали сюди, пішли до магазину по продукти – «Сільпо» у торговому центрі, і перше враження було, ніби знаходишся у іншому світі. Торговий центр, люди купують продукти, усі з дітьми, з родинами — такий сюрреалізм. Лише кілька днів тому ти пам’ятаєш пусті полиці у Херсоні, люди не можуть зняти гроші, бо грошей нема в банкоматах, а тут – життя… Оце був переломний момент — у магазинах є продукти, працюють аптеки, банки», – пригадує Олена.

І додає: «Але Кривий Ріг – це місто, я вам скажу так, із власною атмосферою, бо воно таке суворе, гірниче, місто шахтарів. Я сама з півдня, там люди більш емоційні, яскраві, а тут більш стримані, все чітко. Але я йому дуже вдячна за те, що прийняло і за те, що продовжує приймати. Плюс, якщо вже забігати наперед про проєкт підтримки Херсону, то саме у Кривому Розі я знайшла людей, які друкують на футболках за адекватні гроші дуже гарної якості. Я шукала усюди, але ніхто не хотів брати маленькі замовлення через те, що я не оптовик і грошей на великі партії нема, але дуже їм вдячна. Навіть тоді, коли ми повернемося додому, однозначно це місце буду згадувати з теплотою».

Про медіа «Місто сонця»

Переїхавши до Кривого Рогу, журналістка створила телеграм-канал «Переможенька», де поширювала позитивні новини про українців та Україну. «Переможеньки в нас набагато більше, ніж зрадоньки, хоча не завжди ми її помічаємо», – пояснює Олена.

А в липні 2023 року разом із чоловіком вже зробила новинний сайт «Місто сонця». Назву, розповідає, обрала через асоціацію з Херсоном, «де майже цілий рік сонячно та тепло». Завдяки цьому сайту Олена передає позитив та надію іншим, адже кожному з нас потрібен промінчик світла в темні часи. «Я можу розповідати про те, що там відбувається. Нагадувати про Херсон», – розказує журналістка.

На сьогодні вона є власницею, головною редакторкою та авторкою публікацій. Інформацію журналістка бере з офіційних джерел міста. Власних кореспондентів у неї поки що немає. Та Олена активно працює над тим, аби забезпечити власне медіа фінансами, вдосконалювати та розвивати сайт: займається пошуком грантів, державних ініціатив з допомоги журналістам тощо.

Так, у минулому році медійниця отримала стипендію від Інституту політичної інформації на створення матеріалу. Головною умовою було приїздити до Херсона.

Зараз на меті – офіційно зареєструвати видання «Місто сонця», зробити його впізнаваним.

Про волонтерство, «Джемки від Оленки» та інші креативні ідеї

Окрім журналістики, Олена активно займається волонтерством. Вона має власний мерч одягу та аксесуарів, а також готує джеми з різних фруктів. Усі кошти від продажу продукції йдуть на допомогу Херсону.

«Все почалося з думок, що я не можу просто так сидіти й нічого не робити. Саме так і зародилася ідея виготовляти футболки. За ними вже з’явилися дерев’яні пазли з фото Херсона, кепки, шопери, чохли для телефонів, шкарпетки, чашки тощо. Щодо ескізів, то 11 картинок я намалювала сама, а чоловік переніс їх у цифровий формат. Один малюнок, наприклад, мені передав колега Олег Слободян».

Джеми, пригадує, з’явилися у вересні 2022 року. В асортименті наразі 15 смаків: «Якось промайнула думка, що я хочу абрикосове варення або джем. І тоді вирішила, що можна спробувати готувати їх самій і продавати. Чому джем? Тому що це про дім, тепло і багато любові. Так виникли “Джемки від Оленки”».

Олені допомагають мама та чоловік. Та й колеги підтримують її ініціативу. Часто люди купують футболки для всієї сім’ї. Один світшот навіть побував на зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським – на нагородженні волонтерки Ірини Саліхової відзнакою «Золоте серце».

Від авторок:

Анастасія Крижановська: «Дивлячись на таких людей розумієш, що попри всі труднощі треба продовжувати жити, усюди шукати позитив і вірити тільки в найкраще, бо саме ми будівельники свого життя та щастя».

Мирослава Романова: «Для мене особисто Олена Пімєнова – це приклад людини, котра, не зважаючи на труднощі, не здалася і продовжила писати свою книгу про життя. Переїзд – це завжди важко, але немає нічого неможливого. Зміна безпекової ситуації, міста надихнули героїню на зміни у власному житті».

«Я рухаюся в повільному темпі, але в такому, як мені комфортно» – ця фраза про те, що життя в нас одне, та його треба жити! А з підтримкою ми зможемо подолати усе.

Фото з фейсбук-сторінки Олени Пімєнової.