Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
За яких умов бійці АТО матимуть статус учасників бойових дій (юридичний та соціальний аспекти)? На які пільги, допомогу, відшкодування від держави вони заслуговують? У чому різниця між добровольцями і учасниками АТО, призваними військкоматами чи органами МВС? Ці та інші питання обговорювали учасники он-лайн Інтернет-відеомосту між Дніпропетровськом та Львовом 25 грудня 2014 року на тему: «Військові формування для зони АТО: їхні роль і значення сьогодні».
Як зазначила учасник зі Львову Мирослава Дмитришин, юрист, керівник Центру правового захисту учасників АТО, на сьогодні єдиним нормативно-правовим актом, який регулює правовий статус учасників антитерористичної операції, є положення, затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 року №413. До категорій, які можуть отримати статус учасника АТО, належать військовослужбовці та працівники ЗСУ, працівники та військовослужбовці СБУ, Національної гвардії та інших військових формувань, які утворені відповідно до чинного законодавства України.
«Саме цією Постановою регулюється, хто і яким чином набуває статусу учасника бойових дій. Що стосується тих, хто добровільно пішов захищати територіальну цілісність незалежність нашої держави, то ні цим нормативно-правовим актом, ні взагалі жодним законом їх статус не врегульований», – каже львівський адвокат.
За її словами, багато учасників АТО не розуміють, чи є вони добровольцями чи ні і чи поширюється на них, бодай, частково закон України про статус ветеранів війни та гарантії соціального захисту. Більшість з них вважають себе добровольцями без статусу. Хоча насправді, на них поширюється дія чинного законодавства, і вони будуть мати статус учасника бойових дій після того, як їм цей статус буде присвоєний: «Проблема в тому, що немає з боку держави на достатньому рівні роз’яснення для учасників АТО: хто належить до добровольців, а хто, навіть якщо він пішов добровільно, без повістки, до військомату, чи поширюється на нього дія цих законів чи ні».
А ось її дніпропетровська колега – Юлія Пашковська, адвокат, представник ГО «Національна дія» – більш категорична: «Просто сидіти і очікувати на те, коли приймуть нормативні акти – це неправильно. Отримати статус учасника бойових дій можна через подання заяви до суду. У нас є вже перший досвід – ми отримали рішення суду про факт підтвердження участі у військових діях і факт загибелі бійця «Правого сектору» під час бойових дій. З цим судовим рішенням можна звернутися до комісії про встановлення учасника бойових дій як добровольця».
За словами юриста, всі нормативні акти, які є на сьогодні, прийняті хаотично і не регулюють жодного правовідношення, заради чого вони приймалися. «І суд може компенсувати цей пробіл у праві. Він як раз є тим органом, який може допомогти в установленні статусу. На сьогоднішній день – тільки суд, а не законодавство. Те, що Міністерство соціальної політики і служба у справах ветеранів і учасників АТО кажуть, що неможливо посмертно встановити, що ці члени родини є членами родини загиблого добровольця, – не регулюється ніяким нормативним документом. Це тільки чиясь фраза та небажання допомагати добровольцям», – наголосила Юлія Пашковська і додала, що очікувати, поки нардепи розглянуть потрібні закони, можна вічно: «Верховна Рада навряд чи займеться цим законодавством, а буде посилатися, традиційно, на те, що під час війни є більш важливі речі. А ось родини, які втратили годувальника, потребують допомоги зараз».
Вона закликала юристів і адвокатів допомагати добровольцям і, головне, членам їхніх родин звертатися до суду. «Готові судитися не так учасники бойових дій, як члені їхніх родин, які втратили своїх годувальників. І роблять вони це не так заради пільг, як для того, щоб держава визнала, що їх батько, чоловік або син, віддав своє життя за Україну», – зазначила представниця ГО «Національна дія».
Дехто з членів добровольчих батальйонів, в свою чергу, стверджує, що обійдеться і без цього статусу, оскільки не бажає через суди відстоювати своє право на пільги як учасники бойових дій.
«Це якесь божевілля. Ти приїжджаєш з війни, хочеш відпочити, родина тебе чекає. А тобі потрібно в цей час судитися, кудись ходити і все це вирішувати, – висловив своє обурення Денис, позивний «Росомаха», боєць українського добровольчого корпусу «Правого сектора». – Я думаю, що цим взагалі повинні займатися держоргани. Звісно, люди хочуть отримати статус учасника АТО, але дехто, навіть фінансово, не подужає витрат на адвокатів та суди».
Скептично налаштований і Віктор Орел, член «Правого сектору»: «Добровольці – це хлопці і дівчата, які пішли на фронт в той час, коли чиновники залишаються на місцях і продовжують користуватися державними пільгами. І для них, чиновників, як ми бачимо, ці питання неактуальні. Для них ці бої, коли гинуть хлопці та дівчата, це щось дуже далеке. І я не мав би ілюзій, що нас признають учасниками бойових дій. Хіба що під тиском громадськості. Тиском постійним».
«Я пішов воювати не за якісь гроші, не за якийсь статус бути легалізованим, – каже Друг «Пірат», боєць українського добровольчого корпусу «Правого сектора» 5 батальйону. – Але легалізуватися треба. Бо я майже впевнений, що коли закінчиться війна, нас почнуть переслідувати, тому що ми їм не вигідні. Ми хочемо правди і порядку в нашій країні. Якщо у нас буде офіційний статус учасника АТО, то це буде важче зробити. Зараз, воюючи на Сході, я не отримую ні зарплати, ні якихось привілеїв. Але в мене є сім’я. Якщо нас не визнають, ну… Головне, що нас визнала українське суспільство, українська нація».
«Ті, хто справді воював, не так сильно за тим женеться. То не є мета, не є самоціль. Добре, якщо командир підрозділу є справним, збере всі ці документи і належним чином завірить і подасть до Києва», – погоджується з «Піратом» Михайло Васюта, політолог, командир батальйону 24 механізованої бригади.
Те, що бійці не хочуть йти до суду і вимагати пільги, підтвердила і Мирослава Дмитришин. За її словами, у приватних розмовах вони зізнаються, що для людей, які добровільно воюють і захищають незалежність цієї держави, принизливо ще щось доводити у суді.
Хоча добровольці виконують на війні таку ж роботу, як і кадрові військові, отримати статус учасника бойових дій солдатам Збройних сил України набагато простіше. Про це заявив офіцер західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковник Володимир Скоростецький: «Добровольчі батальйони в одній упряжці зі ЗСУ тягнуть всі складнощі цієї війни. І особисто моя позиція, як офіцера, ці хлопці, які героїчно воюють, повинні отримати той статус, який вони чесно заслужили і який їм належить по праву».
Проте, як кадровий військовий, підполковник вважає, що без певного обліку і без документації дуже важко буде це зробити. «У ЗСУ все це починається з того, що у підрозділах проводиться документальний облік особового складу. Є списки військових частин, є бойові накази про те, в яких операціях беруть участь ті чи інші підрозділи, чим вони займаються в той чи інший проміжок часу. Потім це складається в загальну картину і є підставою для отримання військовослужбовцем статусу учасника бойових дій. Ну і якщо виникають якісь юридичні питання, то ці документи є підставою для розгляду у суді», – каже підполковник Скоростецький. Тому, на його думку, якщо добровольчі батальйони не ввійдуть до тієї чи іншої силової структури держави, зробити це буде важче.
Його колега Аркадій Радківський, офіцер Дніпропетровського регіонального медіа-центру МО України, підполковник, який уже отримав посвідчення учасника бойових дій (АТО), вважає, що робити це треба: «Я не так давно виконував обов’язки офіцера прес-центру в зоні АТО (серпень-вересень), і посвідчення учасника бойових дій вже отримав. Один з тих, хто вже пройшов цю процедуру. У військових частинах вона обтяжена значною кількістю паперів. На кожного військовослужбовця потрібна певні паперів – накази, що він виконував обов’язки в зоні АТО. І вся ця процедура займає певний час. Але цей процес іде, документи відправляються, і люди отримають посвідчення. Що стосується добровольчих підрозділів, то проблема є, і вона поки що ніяким способом, ніж судом, не вирішується. Законодавчої бази, і ми все добре знаємо, просто немає».
«Є ще питання про тих, хто воював у добровольчих батальйонах до моменту їх підпорядкування ЗСУ чи Нацгвардії, і загинули, – підняв ще одне питання теми відеомосту Олексій Корж, учасник бойових дій, батальйон «Донбас». – Ось у нашому батальйоні 23 травня 5 осіб загинуло та 5 – поранено. Що з ними робити? Ці поранення (нас розстрілювали з відстані 30 метрів) не дають можливості знову воювати. І я ось уже четвертий місяць після лікарні займаюся цим питанням. Причому, не сиджу і не чекаю, коли придумають та приймуть ці закони. Я був у складі групи, яка писала проект закону про надання статусу. Цей закон внесли на розгляд Ради попередньою каденції. Де він? А його немає. Будемо знову підіймати це питання. Вже підготували нову редакцію цього закону».
Він також озвучив власну думку стосовно того, чому деякі добровольці, зокрема з Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Правий сектор», не бажають вступати до лав ЗСУ. За його словами, після подій у липні-червні, коли командири завели збройні сили у «котел» і покинули їх там, просто віддавши на розстріл, хто схоче легалізуватися і підкорятися тим, хто віддає безглузді накази заробляє на гибелі бійців.
Втім, Віктор Орел додав, що справа не тільки в позиції «ПС»: ««Правий сектор» не проти легалізуватися, і це декларував, але влада сама не готова прийняти ПС до лав збройних сил». За його словами, силовики не дуже палають бажанням легалізувати «Правий сектор» саме через незалежність його бійців, які бездумно не будуть виконувати будь-який наказ.
Що стосується статусу учасника АТО, то, як заявив у Дніпропетровську боєць українського добровольчого корпусу «Правого сектора» «Пірат», сьогодні є і такі, у кого з цим немає жодних проблем: «Діти багатьох можновладців вже отримали статус учасників бойових дій в зоні АТО. Ніхто з них не був у зоні бойових дій, на лінії фронту. Максимум – в самому тилу територій АТО». Ніхто з присутніх його слова спростовувати не став…
Для людей, які насправді воюють, не має значення, чи вони отримають статус учасника бойових дій, чи ні. Для більшості з них це питання перебуває на останньому місці. За словами учасника АТО, т.в.о. командира танкового батальйону 24 механізованої бригади Михайла Васюти, для тих, хто були мобілізовані, призвані та для контрактників ЗСУ немає ніякої складності у збиранні та здаванні пакету документів для отримання статусу учасника бойових дій. Для цього потрібні: ксерокопія паспорта, тільки першої сторінки, ксерокопія ідентифікаційного коду, якщо було поранення, то довідка про поранення і підписана згода на збір особистих даних. Упродовж місяця з моменту, коли боєць повернувся з зони АТО, командир частини чи батальйону зобов’язаний передати ці документи на міжвідомчу комісію до Києва, де їх розглядають.
Переглянути відеозапис можна за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=eIbWRIuPOw4&feature=youtube_gdata_player
* * *
Учасники у Дніпропетровську:
– Юлія Пашковська, адвокат, ГО «Національна дія»;
– Аркадій Радківський, офіцер Дніпропетровського регіонального медіа-центру МО України, підполковник;
– Олексій Корж, учасник бойових дій, батальйон «Донбас»;
– Віктор Орел, член «Правого сектору»;
– Друг «Пірат», боєць українського добровольчого корпусу «Правого сектора» 5 батальйону.
Учасники у Львові:
– Мирослава Дмитришин, юрист, керівник Центру правового захисту учасників АТО;
– Михайло Васюта, політолог, командир батальйону 24 механізованої бригади;
– Володимир Скоростецький, офіцер Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковник;
– Денис, позивний «Росомаха», боєць українського добровольчого корпусу «Правого сектора».
