Його родина – вся Україна

У творчому доробку ветерана журналістики верхньодніпровця Миколи Яковчука – сотні неперевершених світлин

…Його героям жити б у палацах й ніжитися на найкращих курортах світу. Хоча б на схилі літ. Та доля розпорядилася інакше – поклала на спини непосильний хрест незліченних бід і злигоднів. Видюжили, стиснувши до болю вуста. Пронесли, тримаючи рівновагу, не підгинаючи колін…

Микола Яковчук не уявляв себе без постійних мандрів сільською глибинкою України, з яких завжди вертався непомірно щасливим. Бо на поличках чутливого серця відкладалося побачене, пізнане, переосмислене. А ще у потертому кофрі привозив метри відзнятих кадрів-портретів Людей, які назавжди ставали його найближчою ріднею. Ріднею по незламності духу, непідкупним чеснотам, величі щедрості.

Без світлин Івановича, як його шанобливо величають друзі та колеги, важко було уявити шпальти обласної «Зорі», інших видань. А ще Яковчук – переможець численних газетних і всеукраїнських фотоконкурсів. Він – автор трьох добротних збірок поезій, есе та світлин, двічі лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу імені дніпровського письменника Михайла Селезньова.

Найвища ж моральна вдячність йому за світлину «Іспит на виживання», яку журі одного із конкурсів відібрало для довічного зберігання у фондах Національного музею України як фотодокумент. На ній – скалічений війною, але не зламаний долею воістину Великий Воїн. Герой у житті та на світлині Яковчука сидить на маленькій лаві серед весняного городу, спереду – міцна рука на сапі, позаду – два костури. І погляд, ніби вічний заповіт: «Людоньки, благаю! Не допустіть більше такої бійні. Бережіть ріки життя від усякої напасті та погані…».

…Давайте вдивимося в очі не тільки Яковчукової, а відтепер і нашої з вами великої родини. І запам’ятаймо кожні…

Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ,
член Національної спірки журналістів України.
(Фото з творчого доробку М. Яковчука)

* * *

Майже за Шевченком

Не тільки в палацах живуть українці, –
Надія з журбою навік обнялись.
Свій хліб та водицю «жують» наодинці,
А діти» «злетіли» і в світ подались…

Шукають в Туреччині кращої долі.
І нафту «точить» для чужого тепла.
Збирати банани в заморськім просторі.
А нашій країні, краса ожила:

Шепочуться верби над ставом широким,
Земля завагітніла, – «Явір» співа.
Здіймається в небо тополя висока.
І килим зелений поля укрива.

Микола ЯКОВЧУК
Зі збірки «Соняхи під маминим вікном»