Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Кожні п’ять років українські журналісти обирають свого «президента» – главу Національної спілки журналістів (НСЖУ), який багато в чому визначає обличчя «четвертої влади». Яким бачить майбутнє творчої спілки один із найімовірніших кандидатів – Олег Наливайко? Про це його розпитують в інтерв’ю представники регіональних видань.
З біографічної довідки: О. Наливайко, 50 років, Президент інформаційного агентства УНІАН і секретар НСЖУ. Заслужений журналіст України. Львів’янин. Працював кореспондентом в «Молодій Галичині», «Молоді України», вів передачу на ТЕТ. Завідував зв’язками з пресою в офісі віце-прем’єр-міністра, був радником міністра економіки, керував Держтелерадіо. Очолював корпорацію «Інформаційні системи України» (ТІА «Вікна», «Комсомольская правда в Украине» тощо), був генеральним директором холдингу «Главред-медіа». Одружений, виховує трьох дітей.
– Як ви опинилися в журналістиці?
– Звичайна історія – у школі робили стінгазету, кілька разів вона визнавалася кращою в області, потім працював на заводі – писав у багатотиражку, служив на флоті – теж писав в місцеву газету. Після служби в ВМФ вступив на Львівський журфак, і всі мої подальші роки пов’язані зі ЗМІ. Завжди намагався не відриватися від реальної журналістики. Навіть коли працював в Кабінеті Міністрів, то вів свою економічну програму «Крок за кроком» на телеканалі ТЕТ. Навіть зараз – ми їдемо з колегами з Національної спілки журналістів у відрядження до Молдови, і в мене там вже заплановані свої інтерв’ю. І співробітники УНІАН будуть видзвонювати, щоб я диктував їм новини з Молдови. Це залізне правило. Завжди пишу.
– Ви були керівником Держтелерадіо, зараз працюєте президентом інформаційного агентства УНІАН. Це прекрасна кар’єра. Чому вирішили відмовитися від усіх посад і очолити творчий союз?
– Половину свого життя – 25 років – я пропрацював у сфері управління ЗМІ. Був і на державних посадах, і в медіа-корпораціях, орієнтованих винятково на дохід. Але зараз мені б хотілося використовувати весь накопичений досвід, щоб поліпшити те середовище, в якому ми працюємо. Зробити законодавство більш сприятливим, підвищити захист прав журналістів, об’єднати їх, вдихнути нове життя в нашу професійну діяльність. Союз журналістів повинен йти в авангарді цих процесів.
Сьогодні багато говорять про негативні тенденції в медіа, навіть про кризу. Видання і програми відходять від серйозних новин, їх важко продавати, йде «таблоізація», «пожовтіння» газет. З цим треба боротися, піднімати престиж і професійний рівень наших ЗМІ.
– За своєю вдачею ви революціонер? Наскільки кардинальні зміни очікують НСЖУ?
– Зазвичай намагаюся ніяких різко радикальних кроків не робити. За десять років роботи в УНІАН, з нашого колективу пішло максимум чоловік п’ять. Так, ми набирали нових співробітників, розширювалися, але відтоку кадрів в інші ЗМІ не було.
У НСЖУ, безумовно, необхідно проводити зміни, я про це кажу відкрито. Але реформи будуть пов’язані, насамперед, з тим, що останні п’ять років союз не займався зміцненням економічної платформи для своєї діяльності. Це призвело до справжнього зубожіння обласних організацій. Співробітники отримують копійки, причому нерегулярно, не мають коштів на заходи та поточну роботу.
Звичайно, творчий союз не повинен займатися комерційною діяльністю. Але необхідно добре продумати, з яких джерел наповнюватиметься його бюджет, і як фінансово зміцнити обласні організації. У мене досить великий досвід у сфері залучення коштів для ЗМІ. Потрібно діяти активно, але при цьому пам’ятати про збереженні свободи нашої журналістської організації.
НСЖУ має показати привабливість ЗМІ, в першу чергу регіональних, для видавничого, рекламного, пі-ар бізнесу. З іншого боку, потрібно допомогти редакторам в навчанні, підвищенні прибутковості, в об’єднанні зусиль для реалізації міжрегіональних комерційних проектів. Ми всі зацікавлені в економічній незалежності і стійкості, і не хочемо працювати в дотаційних виданнях, які існують як іграшка в руках власника, або як інструмент його впливу.
Наші ЗМІ, особливо регіональні, недооцінені рекламодавцями, хоча авторитет місцевої преси серед читачів дуже високий. Коли я вчився в Америці, нам постійно говорили, що майбутнє – за регіональною пресою. У нас зараз склалася протилежна ситуація – центральні ЗМІ багатші, впливовіші. Але поступово інтерес до національних ЗМІ буде падати, а до регіональної пресі – підвищуватися. Тому що всі хочуть почитати місцеві новини – в інтернеті їх не знайдеш.
– Останнім часом посилився тиск на творчі союзи з метою відібрати їх власність. Що ви будете робити на захист цього майна?
– Коли говорять про повернення майна творчих організацій до державної власності, то я вважаю це або рейдерством, або популізмом. Але необхідно визнати, що після розпаду СРСР наша власність залишилася незахищеною. Це велике упущення. До цього питання треба повертатися, це делікатний момент, але треба вступати в контакт з владою, відновлювати права на власність, юридично їх закріплювати. Бо існувати в «підвішеному стані» ми не можемо – як тільки трапиться який-небудь конфлікт (а їх не уникнути, адже ми захищаємо права журналістів), влада буде використовувати цей важіль.
Окремо хочу сказати з приводу правової допомоги. Багато їжджу по областях, і скрізь чую прохання від журналістів щодо посилення юридичної підтримки. Це дуже важливий момент. Юристи видань просто не в змозі іноді впоратися з ситуаціями, їм ніколи подумати глобально про систему захисту редакцій. Тому одним із пріоритетів вважаю зміцнення в НСЖУ юридичної консультації. Кошти для цього ми знайдемо. Щоб ми могли дати роз’яснення, ініціювати створення законопроектів, допомагати журналістам в судових і досудових розглядах.
– Яка ваша позиція з приводу роздержавлення ЗМІ?
– Шанс провести роздержавлення є тільки після парламентських виборів і до виборів президентських. Тому що в переддень виборів ніхто цим займатися не стане – всім потрібно прямий вплив на державні та комунальні ЗМІ, це потрібно визнати.
Мені здається, роздержавлення має бути добровільним. Спочатку необхідно створити групу ініціативних редакторів, провести їх навчання, можливо, за гранти. Я знайомився з досвідом роздержавлення в Угорщині та Польщі. Іноземні колеги розповідають про величезну кількості помилок, зламані долі і закриті газети. Усіх цих помилок можна уникнути, якщо знати про них заздалегідь. З іншого боку, має бути розуміння з боку влади. Моє враження, що влада вже готова відпустити комунальні та державні ЗМІ і почати з ними працювати, як у всьому цивілізованому світі – за договорами про розміщення інформації.
Чого немає, так це механізму роздержавлення. І наша спілка разом з редакторами повинна виробити такий механізм. Щоб це не був шабельний похід, коли протягом 2-3 тижнів треба радикально все змінити. Тому що будь-який негативний приклад поховає цю ініціативу взагалі.
– Як має розвиватися міжнародне співробітництво НСЖУ, на ваш погляд?
– У міжнародному напрямку якраз зроблено дуже багато. Минулого місяця відбувся візит делегації НСЖУ в Брюссель і Страсбург. Першою групою журналістів, яку прийняв після обрання Президент Європарламенту, виявилася саме наша група. З комісаром з розширення ЄС ми теж 2 години спілкувалися. Це при тому, що представники нашого посольства взагалі не можуть потрапити до нього на прийом. У нас партнерські відносини з Китаєм, де нас приймають керівники регіонів і найбільших видань, в Ірані зустрічалися з віце-президентом, міністром закордонних справ. Такі зустрічі дуже корисні в професійному плані. Наприклад, після поїздки до Ірану газета «Известия» уклала договір з місцевою газетою про обмін інформацією та підготовки спільних шпальт.
Наші медіа відчувають потребу в отриманні міжнародної інформації з власних джерел, у підтримці корпунктів за кордоном. НСЖУ може допомагати у встановленні міжнародних контактів, обміні досвідом, поїздках і візитах, а також захищати інтереси журналістів, що працюють за кордоном.
– Оцінюючи кандидатів на пост глави НСЖУ, багато хто дивиться, наскільки «незручний» або, навпаки, лояльний до влади кандидат. Зазвичай не подобаються як вкрай непримиренні, так і надто залежні особи. Вас можна назвати кандидатурою Банковій? Ви ж працювали в держструктурах.
– Кандидатурою Банковій мене можуть назвати хіба що люди, далекі від журналістики. Відкрийте сторінку агентства УНІАН, президентом якого я є. Подивіться, як там представлена опозиція, наскільки критично оцінюється владу. Ніхто не назве нас провладним ресурсом, ніхто. І при цьому я не отримую ніяких дзвінків зверху. Ми пишемо об’єктивно, не боїмося цього робити і заслужили довіру читачів.
Не потрібно догоджати владі, а потрібно використовувати всі можливості, щоб вирішити з нею питання, які хвилюють журналістів. Я недавно увійшов до складу комісії зі свободи слова, і вважаю це дуже хорошим інструментом. Поруч зі мною на засіданнях сидять колеги з «Телекритики», «Репортерів без кордонів», інших організацій, які займаються захистом прав журналістів і свободи слова. До нас приходять керівники правоохоронних структур, і ми буквально по кісточках розбираємо всі випадки утиску прав. Статус Комісії високий, і тепер навіть голови райадміністрацій розуміють, що їм доведеться несолодко, якщо журналісти поскаржаться на їх недостойну поведінку в комісію.
Але не хочу все малювати рожевими фарбами. Проблема тиску на ЗМІ залишається актуальною. І все частіше вона проявляється з боку власників видань. Страх власників ЗМІ отримати критику за статті журналістів – це поширена практика. Тому потрібно зміцнювати економічну незалежність медіа і відстоювати своє право на професію. Це буде легше зробити, якщо за спиною журналістів буде стояти сильна творча спілка.
Надія Вербиченко
