Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Приблизно так сприймається відповідь минсоцполитики за дорученням кабінету міністрів україни на наш відкритий лист керівництву країни про вади пенсійної реформи…
Тобто, замість відповідей по суті поставлених у Відкритому листі питань про грубі порушення прав людини і Конституції України, допущені відносно пенсіонерів-журналістів державних і комунальних ЗМІ, нам відповіли махровою відпискою, що переказує нині чинне законодавство (лист від 02.03.2018 р. за №3077/0/52-18/211).
Зрозуміло, що коли нічим крити, криють чим попало. Але в нашому випадку, пани з Минсоцполитики і їх поручителі з Кабінету Міністрів не визнали потрібним навіть вступати в дискусію, а, простіше кажучи, послали нас чимдалі… разом з правами людини і Конституцією України.
Перш ніж поставити питання, якою буде наша відповідь, шановані колеги, нагадаємо підняті у Відкритому листі проблеми.
«Журналісти державних і комунальних ЗМІ, які вийшли на пенсію, так само як і колишні держслужбовці виявились по суті викинуті на соціальне звалище після проведення останньої пенсійної реформи.
Справа в тому, що Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889 – VII, перерахунок пенсій у зв’язку із зростанням заробітної плати державних службовців не передбачено. Отже, і прирівняні до них журналісти державних і комунальних ЗМІ такого перерахунку позбавлені.
Ця ж норма залишилась і після проведення пенсійної реформи в жовтні 2017 р.
Це рішення є грубим порушенням ст. 22 Конституції України, що стверджує: “Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.
Також у рішенні № 1013 від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 по справі № 1-7/9 відносно офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституцій України (справа про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз’яснив, що “за загально визнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині I статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Конкретизував це конституційне положення стосовно журналістської ситуації Верховний Суд України. У постанові від 8 червня 2015 року у справі №732/48/15-а він зробив висновок, що процентний розмір заробітної плати державного службовця, з якого призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу держслужби. При цьому застосовується стаття 37 Закону України № 3723 – XII в редакції, що діяла на час призначення пенсії.
Таким чином, прийняті законодавцями обмеження не мають ніякого відношення до пенсіонерів, які вже отримували пенсії і мали гарантоване право на їх перерахунок.
Ці журналісти жили у правовому полі держави того часу. Отримуючи, на відміну від приватних ЗМІ, невелику зарплату, вони мали впевненість, що при виході на заслужений відпочинок матимуть більш-менш нормальне пенсійне забезпечення, що гарантувалося діючим на той час законодавством. Їм було гарантовано перерахунок пенсій відповідно до зростання окладів на тих посадах, які вони займали до виходу на заслужений відпочинок.
Однак, з прийняттям Закону України «Про державну службу» от 10.12.2015 г. журналісти-пенсіонери державних і комунальних засобів масової інформації перетворились на жебраків. Їм залишили фіксовані пенсії далеких часів, які не зростають, не зважаючи на катастрофічне здешевлення національної валюти, зростання у рази цін на продукти харчування, ліки, медичне обслуговування, одяг і особливо житлово-комунальні послуги.
Журналісти в державних засобах масової інформації чесно виконували свій професійний обов’язок, зачастую працювали у важких умовах, ризикуючи здоров’ям, а інколи і життям. Вони стояли у витоків нашої державності і завжди закликали поважати закон, справедливість, людську гідність, а тепер самі опинились в принизливому стані людей, котрих заднім числом закон викинув на узбіччя життя. А у вигляді компенсації запропонована альтернатива добровільно-примусового переходу на загальний страховий стаж!
Усе б добре, знову ж таки, коли б не аналогічний маразм радянських попередників наших реформаторів, що замінили чиновникам повноцінну зарплату в радянські часи численними, у тому числі, і пенсійними пільгами, які зараз ліквідовані! Такі дії несправедливі і аморальні.
І це в той час, коли в Україні йде процес роздержавлення державних і комунальних ЗМІ. Досить сказати, що всього в Україні сьогодні налічується майже тисяча комунальних і державних видань, більшість журналістів яких старше 50 років. Другий етап реформування цих ЗМІ повинен завершитися в 2018 році, украй важкому для виживання медіа-галузі.
За деякими оцінками, близько 80% комунальних газет після приватизації збанкрутують. Основну масу їх співробітників викинуть на вулицю, у кращому разі з жебрацькою пенсією без можливості десь влаштуватися відповідно до професії, щоб мати хоч якийсь мінімальний додатковий заробіток.
При тому ні про які соціальні програми для адаптації цієї вікової професійної групи в нових умовах розвитку медіа-галузі навіть мови не йде. Люди просто кинуті напризволяще.
Дніпропетровська обласна організація НСЖУ за ініціативою дискусійного клубу, що діє при ній, перша забила на сполох із приводу пенсійної реформи, що тоді ще готувалася. Наш аналіз ситуації, що склалася, у березні минулого року був викладений у статті “Пенсійний фонд України: діагноз – прогресуюча анемія”. На його основі були розроблені пропозиції “Як відновити права пенсіонерів-журналістів — найнезахищеніших пенсійним законодавством” — які розіслані у відповідні інстанції. Відповідей, зауважень або роз’яснень від відповідальних ” товаришів” чекаємо досі!
Закінчимо наше звернення мудрим застереженням. Несправедливість, допущена відносно однієї людини (тим більше соціальної групи!), є загрозою всім. Ті, кого вона начебто сьогодні не торкається, часто її ігнорують, забуваючи, що рано чи пізно вона постукає і у ваші двері.
Сьогодні слідом за пенсіонерами настала черга співробітників Суспільного мовлення. Хто наступний?!»
Наголошуємо ще раз, у відповіді, підписаній заступником директора Департаменту — начальником відділу нормативно-правового регулювання системи пенсійного забезпечення Мінсоцполітики М. Плаксієм, жодного слова немає відносно поставлених у Відкритому листі проблем.
То ж як ми, в свою чергу, повинні ставитися до Мінсоцполітики і Кабінету Міністрів, які так зневажливо ставляться до наших запитів, прав людини та Конституції України? Питання, прямо скажемо, риторичне.
Нажаль, від президента України та Верховної Ради поки що немає відповідей. Ну що ж, трохи почекаємо. До того ж, зараз готуються відповідні звернення до народних депутатів від Дніпропетровщини (для деяких – повторні!) і до наших колег з інших регіонів. Плекаємо надію, що таким же чином будуть діяти і члени НСЖУ в інших областях України. А напередодні виборів познайомимо виборців з результатами цієї роботи. Це буде справедливо.
Пора, нарешті, слугам народу позбуватися панських замашок и зайняти своє реальне місце в демократичному суспільстві. А не продовжувати карати і милувати виборців у відповідності з власними забаганками.
За дорученням членів Правління ДОО НСЖУ Вадим КЛИМЕНТЬЄВ
