Неоднозначна історія родом із Катеринослава

Минулого разу я ділилася розповіддю про видатну дворянську родину Лабінських з нашого міста. Сьогодні ж пропоную звернути увагу на іншу, не менш поважну постать, яка міцно пов’язана родинними узами із сім’єю Лабінських.

До вашої уваги Дмитро Петрович Коновалов – видатний учений-хімік, учень Дмитра Менделєєва, автор відомих праць у галузі фізичної хімії та одна з найцікавіших постатей в історії Катеринославщини (сучасної Дніпропетровщини). Його наукові дослідження стали важливим кроком у застосуванні принципів термодинаміки до практичної хімії.

Від шкільної лави до наукових відкриттів

Життєвий шлях майбутнього науковця розпочався у селі Іванівці теперішнього Царичанського району в родині місцевих поміщиків Петра та Олімпіади Коновалових.

Зі шкільних років Дмитро демонстрував блискучі здібності до навчання, що підтверджують його студентські табелі. Особливу пристрасть він мав до точних наук. Ця любов перетворилася на справу всього життя: наука стала для Коновалова вірною супутницею.

Його фундаментальним внеском є успішне застосування принципів загальної термодинаміки до конкретних фізико-хімічних розчинів. Тоді термодинаміку розвивали переважно фізики-теоретики, як-от Джозая Віллард Гіббс. Коновалов першим переклав ці абстрактні принципи на мову практичної хімії.

Сформульовані ним закони стали основою для процесів дистиляції (перегонки) та ректифікації (розділення сумішей). Простими словами, він пояснив, як за допомогою випаровування та конденсації розділити складну рідину на чисті компоненти.

Сьогодні ці термодинамічні принципи працюють навколо нас повсякденно:

• У нафтопереробці: саме на основі цих законів сиру нафту розділяють на бензин, гас та дизельне пальне.
• У фармації та виробництві спирту: очищення речовин та дистиляція етанолу прямо підпорядковані першому та другому законам Коновалова.
• При проєктуванні техніки: створення енергоефективних випарних апаратів та великих промислових конденсаторів базується на його розрахунках.
• У побутовій техніці: третій закон допомагає інженерам підбирати правильні компоненти для систем клімат-контролю та холодильників.

Дмитро Петрович безпосередньо пов’язаний із розвитком нашого регіону. На етапі становлення сучасної Дніпровської політехніки (тоді – Катеринославського вищого гірничого училища) він завідував кафедрою хімії.

Шлюб із Надією Лабінською

Та як саме доля пов’язала професора Коновалова з родиною Лабінських?

Досліджуючи родовід Порфирія Олексійовича Лабінського, я натрапила на відомості про його доньку Надію. Саме тут перед дослідником постає цікава історична загадка, адже різні джерела подають не зовсім однакову інформацію.

У праці Івана Заруби «Генеалогія катеринославського дворянства» Надія Лабінська та Дмитро Коновалов зазначені як подружжя. Подібні згадки трапляються і в низці біографічних матеріалів, де про Надію Порфирівну зазначено, що вона «…одружена за статським радником Д. П. Коноваловим».

Водночас остаточно підтвердити цю інформацію документальними джерелами наразі не вдалося. Можу лише припустити, що шлюб розпався після 1907 року, коли кар’єра Коновалова стрімко пішла угору: в Петербурзі він обійняв посаду директора Гірничого департаменту, а згодом – заступника міністра торгівлі та промисловості. Столичне життя та державна служба могли віддалити подружжя.

Проте, додаткові запитання виникають і через інші біографічні свідчення. Зокрема, відомий дослідник Дніпропетровщини Микола Чабан у книзі «Птахи Придніпров’я» згадує іншу жінку як дружину вченого – Варвару Іванівну Кузьмицьку.

Тож історія родинних зв’язків Дмитра Коновалова поки що залишає простір для подальших пошуків і досліджень.

Складні компроміси на зламі епох

Професійні здобутки та зрілі роки Дмитра Коновалова припали на буремний період революційних подій і становлення української державності. Постать вченого в контексті вітчизняної історії оцінюють неоднозначно. Під час подій у Катеринославі він долучався до відбудови та організації роботи хімічної промисловості України.

Згодом учений продовжив наукову й державну діяльність у Ленінграді, де очолив Головну палату мір і ваг. Подальша кар’єра Коновалова розвивалася вже в межах радянської системи, що згодом стало підставою для різних оцінок його життєвого шляху.

Втім, незалежно від політичного контексту епохи, внесок Дмитра Коновалова у розвиток фізичної хімії залишається беззаперечним. Його праці сприяли практичному застосуванню принципів термодинаміки та стали важливим кроком у розвитку цієї галузі науки.

Сьогодні постать ученого можна розглядати з різних ракурсів: як видатного вченого, що приборкав термодинамічні процеси, як талановитого дослідника, учня Дмитра Менделєєва, організатора науки й людину, якій довелося жити та працювати в непростий історичний час.

Минуле рідко буває суто чорно-білим, воно значно складніше. Серед історичних подій – чимало глибоких і живих відтінків людських доль. Саме тому вивчення таких біографій допомагає краще зрозуміти не лише окремих особистостей, а й складні процеси доби, свідками та учасниками яких вони були.

Софія Вихляєва, студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика»
Університету митної справи та фінансів