Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Про ментальне здоров’я медійників і медійниць, про способи регулювати різні сфери свого життя йшлося на вебінарі в НСЖУ «Баланс між роботою та особистим життям».
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ нагадала, що Спілка разом із з компанією IN-Person Corporate запустила безкоштовну гарячу лінію з психологічної підтримки для журналістів і членів їхніх родин. Вона анонімна, конфіденційна, працює 24 години на добу, 7 днів на тиждень, і кожен може звернутися за допомогою.
– Нині питання ментального здоров’я виходить на одну з топових позицій. Тішить, що на це звертають увагу і в редакційних колективах, і самі журналісти. То ж і НСЖУ у межах діяльності Центрів спільно з компанією IN-Person Corporate проводить вебінари для журналістів і журналісток на яких йдеться про різні аспекти психологічної підтримки, – зазначила Ліна Кущ.
Зокрема, на попередніх вебінарах обговорювалась проблематика професійного вигорання, йшлося про кризи та конфлікти в командах і можливості їх подолання, про те, як долати стреси, пов’язані з війною, журналістською роботою, яка нині і великим навантаженням
Спікер вебінару «Баланс між роботою та особистим життям»– тренер з soft-skills Освітнього хабу та Асоціації інноваційної та цифрової освіти Олександр Вакула – наголосив, що треба відділяти роботу від особистого життя.
– Буває, що вам надходить робочий лист під час сімейної події, або керівник дзвонить під час відпустки. Здається, тут нічого страшного. Але це негативно впливає на ваше особисте благополуччя. А для організації – збільшується плинність кадрів, зменшується мотивація і продуктивність. Завдання керівництва – працювати над тим, щоб він став саме щасливим професіоналом, – зауважив Олександр Вакула.
Він розповів, що щасливий професіонал створює атмосферу в команді, він заряджає енергією своїх колег, рекомендує свою організацію, як хорошого роботодавця, робить мало помилок, і досягає цілей. Саме це дає можливість компанії отримувати високі результати, і працюють на авторитет керівників, які про це піклуються.
–І компанії нині все більше приділяють увагу ментальному здоров’ю своїх працівників. Серед них – і НСЖУ, яка створила можливість журналістам звернутися до психолога», – зауважив спікер.
Він звернув увагу, що баланс між роботою і особистим життям – це комплексне усвідомлення того, яким сферам життя потрібно приділити більше часу, енергії, грошей тощо, щоб життя було збалансоване і гармонійне, і розповів про «тривожні дзвіночки», які можуть свідчити про дисбаланс між роботою і особистим життям і які не треба ігнорувати.
Сигнали про порушення меж між роботою і особистим життям:
- людина перестає піклуватися про своє тіло;
- засинає надто пізно, або не може заснути взагалі;
- є відчуття тривоги, депресії;
- з’являється відчуття, байдужості до всього:
- на роботі може відчувати себе некомпетентною.
Як цей дисбаланс впливає на роботу? Насамперед – погіршується моральний дух, що призводить до зниження продуктивності, а відтак –і до ефективності роботи, знижується задоволення роботою, що може призвести до стресу, до своєрідної «боротьби» з новими завданнями. У підсумку це призводить до вигорання, до стану емоційного, фізичного і психічного виснаження.
Цей дисбаланс впливає і на наше особисте життя. Погіршується стосунки в родині, погіршується фізичний стан, виникає високий рівень стресу, депресія…
Що робити:
- проведіть аудит сфер свого життя (тут допоможе вправа «Колесо життєвого балансу»)
- поставтесь до сфер свого життя як до проєктів з цілями та завданнями;
- запровадьте тайм-менеджмент;
- встановіть правила комунікації з робочих питань у неробочий час.
Також Олександр Вакула звернув увагу на те, що важливо навчитись говорити «ні» і, якщо необхідно, просити більше часу для виконання завдань.
– Дуже важливо оцінювати свої сили, ресурси, можливості, і якщо ви вже займаєтесь кількома проектами, а вас просять допомогти ще з одним, не поспішайте приймати цю пропозицію. Коли ми перенавантажені, то ми схожі на книжкову шафу, у якій щільно стоять книги, і якщо «прилітає» новий проєкт, нова «книга», яку ми намагаємось ще засунути у нашу книжкову шафу,то, в результаті, або книги помнуться, або шафа розвалиться, – зазначає Олександр Вакула.
За його словами, навчитись говорити ні – складно, адже коли відмовляємо комусь, то можемо навіть відчувати себе винними, бо ж не хочемо нікого підвести, боїмось зіпсувати стосунки.
Виходом із ситуації спікер назвав озвучення зустрічного прохання – попросити невеличку паузу.
– Наприклад, ви можете сказати: дозвольте мені перевірити свій розклад. І коли ви правильно оціните ситуацію, тоді можете прийняти виважене рішення. Якщо ж вас наполегливо просить керівництво, то ту, приміром, можна відповісти: добре, я зроблю це, але що мені виключити з тих пріоритетних завдань, яким я вже займаюсь? Найчастіше у таких випадках керівництво скаже: добре, давайте завершимо ваше пріоритетне завдання, а до цього повернемось пізніше, або він делегує нове завдання іншому співробітнику, – радить Олександр Вакула.
