Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
У Стокгольмі, на одному з головних громадських майданчиків міста – в ABF-huset – 28 квітня відбувся вечір солідарності з Україною «En kväll för Ukraina». Захід організували Civil Rights Defenders, ОБСЄ-мережа та ABF Stockholm. Серед спікерів – голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
На сцену голова НСЖУ вийшов із кількома рядками на аркуші паперу – листом від журналістки Ірини Левченко з Мелітополя. Це була перша звістка після 25 місяців повної тиші, протягом яких її родина не знала, чи вона жива.
«У залі стояла тиша. Я дивився на шведську аудиторію – і бачив людей, які це розуміли. Без перекладу», – розповів Сергій Томіленко.
На сцені він також показав постер із портретами полонених українських журналістів – Ірини Левченко, Сергія Цигіпи, Сервера Мустафаєва, Геннадія Осьмака, Анастасії Глуховської та інших колег.
За його словами, сьогодні щонайменше 28 українських журналістів перебувають у російському полоні. Вони – цивільні особи, але Росія називає їх «екстремістами» та «терористами». Їхній справжній «злочин» – те, що вони говорили правду.
Вечір вела голова правління Civil Rights Defenders Ганна Гердес, а розмову з Сергієм Томіленком модерувала міжнародна секретарка Шведської спілки журналістів Вікторія да Сільва.
Окрім голови НСЖУ, на заході виступили дві українські громадські діячки:
- Марія Суляліна – про депортацію дітей з окупованих територій та зусилля громадянського суспільства щодо їх захисту;
- Наталія Безхлібна – про соціальну згуртованість у країні, де мільйони людей є внутрішньо переміщеними та живуть під постійним ризиком.
У третій панелі взяли участь представники широкого шведського громадянського суспільства – «Репортери без кордонів», профспілки, церква, волонтерські організації.
«Чи були ви готові до великої війни?» Саме це питання Вікторія да Сільва поставила голові НСЖУ – і воно стало одним із ключових моментів вечора.
«Я відповів чесно. Ні. Не були. Жодна журналістська організація не може бути готовою до моменту, коли за одну ніч зникає нормальне життя», – зазначив Сергій Томіленко.
За його словами, попри досвід після 2014 року, 24 лютого 2022-го стало не конфліктом, а колапсом. У перші дні війни журналісти опинилися під обстрілами без захисту, редакції майже миттєво втратили фінансування, люди евакуювали родини або залишалися в окупації. Головним питанням стало вже не «як працювати», а «як вижити».
За кілька тижнів НСЖУ фактично перестала бути просто творчою чи професійною спілкою і перетворилася на систему екстреної підтримки. Спілка зосередилася на трьох напрямах: безпека, інфраструктура та міжнародні партнерства. Так з’явилася мережа Центрів журналістської солідарності, які сьогодні працюють по всій Україні.
Окремий акцент Сергій Томіленко зробив на підтримці прифронтових редакцій: «Якщо зникають локальні медіа – зникає довіра і правда. Тому підтримка прифронтових редакцій стала для нас так само важливою, як і захисне спорядження».
На вечорі учасникам показали коротке відео про прифронтові газети – про редакторів, які друкують і доставляють газети під обстрілами; про редакції, де двоє людей виконують роботу великого медіа; про читачів, для яких ця газета – єдине надійне джерело інформації.
«Зал був дуже зворушений. Після заходу до мене підходили шведи – вражені відвагою цих людей. Хтось питав, як допомогти. Хтось просто мовчав і тиснув руку. Це і є солідарність, яка не зникає з часом», – поділився голова НСЖУ.
Відповідаючи на запитання модераторки про те, що НСЖУ могла б порадити Швеції, Сергій Томіленко окреслив кілька ключових тез:
- Безпека журналістів не може бути теорією. Це має бути практична навичка, відпрацьована до кризи, а не під час неї.
- Інфраструктуру підтримки треба будувати заздалегідь. Під час кризи вже відчувається, що ти запізнився.
- Локальні медіа – це не «м’яка сила», а критична інфраструктура. Як лікарні. Як енергетика. Там, де зникає місцева газета, інформаційний простір заповнює пропаганда.
- Готуватися варто не до найімовірнішого сценарію, а до найгіршого – реальність може виявитися значно жорсткішою за будь-який план.
«Стійкість – це не ідеальний протокол. Це довіра, зв’язки і здатність швидко адаптуватися. Ми не обирали цей досвід. Але тепер відчуваємо відповідальність ним ділитися», – наголосив голова НСЖУ.
Сергій Томіленко висловив щиру вдячність Civil Rights Defenders і особисто Ганні Гердес за запрошення та за важливий вечір: «За солідарність, яка не лише декларується – а реально відчувається. Сподіваюся, що наступні такі зустрічі ми будемо проводити вже в іншій реальності. Де всі журналісти – на свободі».
Журналісти важливі.
Джерело: Інформаційна служба НСЖУ
