«Прапору юності» — 100 років!!!

Скликаємо друзів! Нам потрібні ви, вірні команді молодості своєї, бо «Прапор юності» був завжди відгуком на виклик певного часу й у вирі діянь тих, кого певна доба вела на передову заради самого життя на землі. Оргкомітет «ПЮ»-100»  зібрался наразі, маючи на меті гідно відзначити 100-ліття видання, якому великою мірою завдячені власним особистісним становленням, кар’єрним зростанням. Школа «Прапора юності» й досі простежується в тому, що робить кожен із нас, вихованих цією школою. Ми зберегли вірність професії, бо змолоду збагнули сутність її: слугувати людям правдою, умінням визначати перспективи розвитку суспільства та залучати до співпраці зі ЗМІ якнайширші верстви сучасників.

Наша ювілярка веде лік літам від 24.07.1921, коли вийшов у світ перший номер газети «Грядущая смена». Видання в 1941 році аж до моменту відступу радянських військ із Дніпра друкувалось і надходило передплатникам, реалізувалося в роздріб. На термін окупації й доволі довгих літ по війні газета призупинила діяльність. Довоєнної доби молодіжка звалася так: «Грядущая смена», «Майбутня зміна», «Більшовицька зміна». У 1956 році газета відновила діяльність як Молодий ленінець”. Відтоді «Молодий ленінець» поширювався на території Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей. А в 1963 році в кожному з названих регіонів уже визріли свої виклики на свої молодіжки. Зокрема, в нас на Дніпропетровщині з номеру від 03.04.1963 стартував «Прапор юності».

Ми не зосереджуємось на дистанції літ суто від цієї дати, бо спадкоємність у діяльності молодіжки все ж таки зафіксована офіційно зі старту 24.07.1921. Сповна відтворити біографію „ПЮ” — то велика робота, що попереду, бо ніяк без того. В історії все має бути, як є.

Для нас дуже важливий досвід старійшин, які ще живі та багато чого можуть сказати з приводу ювілею й не тільки. Ми готові залучити колег і зацікавлених осіб, спроможних надати нам архівні матеріали. Адже в багатьох збереглися фото, публікації давніх літ, якісь щоденники, особисті нотатки й т.ін. Усе це знадобиться для концепції медіа-програми, прийнятної сьогодні й з перспективою на розвиток. Бачимо низку векторів розвитку проєкту, що потребує осмислення кожним із нас, доповнень від кожного з нас.

Про що ми хочемо сказати з приводу — ювілею?

Про газету, яку з історії не викреслити. Про тих людей, які творили її. Про видатних осіб, яким присвячувалися публікації аж зовсім не випадково. Про наші акції, привабливі для сучасників: це й зустрічі на лавочці біля пам’ятника Ломоносову, і рок-фестивалі на чолі з журі від «ПЮ» та зацікавлених фахівців, і блиск усних випусків у трудових, учнівських, студентських аудиторіях,.. Усього й не злічити. Хіба можна все це полишити без розвитку?

Запитання риторичне. Нам важливо просто сказати самим собі, що ретроспективи не втрачені. Наразі важливо зосередитися на розвитку від досягнутого — кращого зі спадщини різних літ.

Крокуймо ж у майбутнє від оазисів буття — доброчинних дій.

Уміймо аж до ста рости професійно й не тільки, а «Прапору юності» — спасибі за невичерпну мотивацію до того.

Ми вміли працювати на самоствердження та самозахист — уміймо й відстояти свої надбання, що вже = виживання.

І не лише «ПЮ» та програм, зініційованих молодіжкою, а й ЗМІ як таких.

Суспільства в цілому.      

Контакт: p_yunosti100_@meta.ua