Шановні колеги! Допоможіть знайти…

… повідомлення про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад у новоствореному Міністерстві інформаційної політики України.

Подібні оголошення можна знайти на сайтах, наприклад, Дніпропетровської облдержадміністрації чи головного управління державної фіскальної служби в області. На жаль, сайт мінінформполітики я знайти не зміг. Його не може не бути. Я навіть у найпотаємніших думках не допускаю, що Міністр інформаційної політики не знають про постанову Кабінету Міністрів України від  4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». Я на якомусь дніпропетровському стовпі бачив оголошення про створення сайта за день і за 300 гривень. Допускаю, що пан Міністр не читають оголошень на дніпропетровських стовпах, чи може Вони не мають 300 гривень – нічого, я таку суму пожертвую зі своєї пенсії.

Мені оголошення про конкурс потрібне, бо хочу подати документи на заміщення якоїсь вакантної посади. Тим більше, що Прем’єр-міністр, презентуючи в парламенті проект програми уряду наголосили, що приймати на роботу чиновників треба за конкурсом. Тут немає нічого нового. Так вже є давно.

 

А якщо працівники будуть прийняті на роботу, то тоді у мене виникне просте журналістське питання: «Шановний пане прокурор, що Ви думаєте з цього приводу?»

Дуже хочу, шановні колеги, подивитися, як разом зі мною, складатимуть іспити претенденти на посади з окладом від 1218 до 2000 гривень з числа випускників Кембриджа, Оксфорда, Гарварда, Університету Поплавського чи юні Заслужені журналісти України з Першого інформаційного П’ятого каналу.

Аби ні в кого з колег не закралася думка щодо мого «міністерського кар’єризму», хочу звернути увагу на те, що я пишу про те, що хочу взяти участь у конкурсі, а не працювати у Міністерстві. Хоча й маю диплом магістра державного управління, виданого НАДУ при Президентові України, досвід роботи за фахом та стаж держслужби, який дозволяє мені отримувати максимальний відсоток за вислугу років.

Конкурс оголошується за місяць, потім претенденти здають іспити. Потім засідає конкурсна комісія. Тобто, менше ніж за місяць неможливо набрати працівників. За місяць, між іншим, Росія анексувала Крим.

Реалізовувати інформаційну політику можна вже зараз і без Міністерства. Навіть використовуючи наявні державні медіа-ресурси.

Що маємо зараз? Читаємо один з коментарів на відомому сайті:

«Живу в Донбассе… На освобожденной территории. В Славянске вышка транслятор уничтожена и развернул антенну с Т2 на Красноармейск, который ватнофашистскими ублюдками захвачен не был. Что заметил. Сигнал украинских каналов слабый. Все укринские каналы временами пропадают. Трансляция русских каналов – в том числе Лайф ньюс, Мр 24 и т.д, несущих х…. и ересь для ваты, вещают при сигнале 90%, а украинские 32-33%….Что за х….??? Кто за этим ублюдством следит???? 15.12.2014 05:37»

Нацрада з питань телебачення і радіомовлення дозволила здійснювати мовлення на Донбасі без ліцензій. Ставте середньохвильові та ультракороткохвильові радіопередавачі де тільки можна і говоріть щось людям. Читайте, врешті-решт, стрічку новин Укрінформу. Не маєте передавача – візьміть з другого каналу дніпропетровського обласного радіо – середні хвилі приймають старі та нові приймачі, в тому числі й автомобільні.

Не маєте коментаторів – приїдьте, пане Міністре, до Дніпропетровська. Знайдіть Владислава Романова, Вадима Климентьєва, Юрія Райхеля. Скажіть їм: «Хлопці, давайте укладемо контракти, виходячи з окладів працівників державного радіо. Розумію, що така робота коштує набагато дорожче, та у державі скрута, грошей немає». Якщо вони погодяться, то Латиніна з Ганапольським і решта радіозірок з «Эха Москви» відпочиватимуть як немовлята. І буде у нас таке собі «Эхо Донбасса».

Взагалі-то в технологіях інформаційних кампаній все відомо. І кампанія протидії російській інформаційній експансії та інформування про політику України щодо Донбасу нічим не відрізняється від кампанії з роз’яснення громадянам порядку декларування доходів. Навіть податківці, без допомоги Міністерства інформаційної політики, давно зрозуміли, що є радіо, телебачення, преса, Інтернет та бігборди…

Не знаєте що говорити? Розповідайте про документ, на честь прийняття якого відзначається День Росії – стане всім зрозуміло, хто розвалив СРСР. Про генерала Краснова і «донских казаков» «антифашистам» розкажіть.  Для того, щоб слухачі розгадали загадковість російської душі, влаштуйте на радіо «громкую читку» відомого твору Лимонова «Это я, Эдичка» – там негр своїм «псевдонімом Путіна» показав на американському пляжі любителю постріляти яким шляхом йти до націонал-більшовизму…

Може, шановні колеги, ще хтось із вас хоче подати документи на конкурс? Давайте шукати оголошення разом!

Володимир Притискач.