Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Попри всі виклики і випробування, «Південна зоря» продовжує стабільно працювати та втілювати нові проєкти
У робочому кабінеті – плюс 10 градусів за Цельсієм. Відверто холодно працювати. Стіл, мишка, ручка – усе холодне на дотик. Руки мерзнуть. Ніс, вуха – теж. А робота ж у нас переважно сидяча. Тож, щоб не змерзнути, ми з бухгалтеркою (на сьогодні це – увесь штат редакції, але ми примудряємося вдвох робити те, що колись робили 15 співробітників підприємства) одягаємося у багато шарів одежі. І працюємо, працюємо, працюємо…
Ще й знаходимо привід радіти. Наприклад, тому, що маємо завдяки програмам з підтримки медіа в Україні відносно потужну зарядну станцію. А за умов тривалих блекуатів та практично повної відсутності мобільного зв’язку у центрі Міста-Героя Нікополя така станція допомагає нам отримати доступ до кабельного Інтернету та, відповідно, зв’язку через Вайбер, Вацап тощо. А значить, можна продовжувати працювати над газетою, наповнювати сайт, соцмережі та спілкуватися з читачами.
Мобільного зв’язку у Нікополі майже зовсім немає з багатьох причин. У тому числі, здогадуюсь, й з безпекових міркувань – щоб FPV-дрони рашистів, які знаходяться від Нікополя на відстані десь п’ять кілометрів, не могли використовувати мобільний Інтернет для атак на місто. Але FPV-дрони все рівно летять, у тому числі і на оптиковолоконних кабелях. Коли сонячно, залишки того оптиковолоконня виблискують у деяких районах міста під ногами ледве не на кожному кроці, наочно засвідчуючи, що інтенсивність атак дронами-камікадзе є дуже і дуже високою.
На Нікопольщині сьогодні, якщо хочеш з кимось поспілкуватися, доводиться користуватися Вацапом, Вайбером, Телеграмом тощо. Дорослі і старше покоління активно користуються Вайбером. Тож саме у Вайбері я нещодавно створила групу «Південна зоря», щоб ми могли краще спілкуватися з читачами та партнерами, друзями, обговорювати важливі питання, ділитися думками тощо. Така нова платформа для спілкування була обрана завдяки пораді ментора у межах проєкту, що триває з 15 грудня 2025 року по 15 лютого 2026 року і спрямований на підвищення рівня та активності комунікацій з читачами газети, сайту, взагалі жителями Нікопольщини. І я вже бачу, що це – перспективний напрямок роботи редакції, який буде розвиватися у різноманітних формах та цікавих заходах. Вже виношую плани проведення різноманітних конкурсів та опитувань всередині спільноти Вайбер-групи «Південна зоря» (навіть з призами, щоб заохотити учасників).
●●●
Проєкт для підвищення рівня та активності комунікацій з читачами газети, сайту, взагалі жителями Нікопольщини спонукав до введення нової рубрики «Слово – нашим читачам!» та закликів звертатися до редакції з проблемними питаннями, корисними для громад району пропозиціями. Щоб це було легше зробити, публікуємо QR-коди сторінок у Фейсбуці, Вайбер-групи.
Усі питання, з якими звернуться читачі, будуть оброблені, проаналізовані та оформлені у вигляді запитів до відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування.
●●●
Несподівано у зверненнях до редакції з’явилася дуже важлива тема: «Хто і як допоможе літнім батькам Захисників України, поки ті воюють на фронті».
Сніг та тривала мінусова температура нагадали про необхідність допомоги представникам старшого покоління. Просто доставити продукти, ліки з аптеки, нарубати дров… Зазвичай це роблять дорослі діти. А якщо ті дорослі діти у цей час захищають Україну? Хто допоможе? Сусіди? А якщо ті сусіди вже давно виїхали або теж старенькі?
Цю проблему підняв один із Захисників України, який воює на одному з найгарячіших напрямків. Він захищає Україну. А хто в цей час допоможе його літнім батькам у Нікополі?
Як повідомляється на сайті мінсоцполітики, в Україні та зокрема у Києві напрацьований алгоритм, за яким соціальні працівники та волонтери обійдуть всіх маломобільних громадян, хто стоїть на обліку, а також абсолютно всіх, без винятку, хто звернеться на лінію 112 чи про кого повідомлять сусіди. Першочергово будуть складені списки потреб таких громадян, щоб раз у два – три дня соціальні працівники та волонтери заносили речі першої необхідності, продукти та теплі речі. Допомогу у цьому питанні надає і Червоний Хрест.
Було б добре мати подібний алгоритм і у громадах Нікопольського району.
Редакція буде інформаційно лобіювати це питання, бо воно важливе і для батьків, і для воїнів, і для суспільства.
●●●
У рамках того ж проєкту, початок якого припав на Різдвяно-новорічні свята, був створений та опублікований у газеті та на сайті цикл добрих та навіть чарівних життєвих історій. Переконана, що такі історії в умовах жорсткого воєнного сьогодення прифронтової Нікопольщини додають читачам оптимізму, позитивного настрою та сприяють збереженню ментального та психічного здоров’я. І це було видно по відгуках у соцмережах, в особистому спілкуванні. Радує і той факт, що додалося чотири творчих, неординарних дуже гарних авторів таких історій.
Сподіваюсь і у наступному році продовжити цей напрямок і закликаю до участі у ньому друзів «Південної зорі».
Не виключаю, що згодом усі ці чудові історії можуть бути редакцією зібрані, упорядковані та опубліковані окремою книжкою. Поживемо – побачимо.
●●●
Двомісячний проєкт з підвищення рівня та активності комунікацій з читачами газети, сайту, взагалі жителями Нікопольщини став важливим поштовхом для відкриття нових перспектив у роботі ТОВ «ТРК «Південна зоря» та був реалізований за підтримки та ініціативи Національної спілки журналістів України та скандинавських партнерів в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.
І ми щиро дякуємо нашим партнерам за цю підтримку, яка не тільки допомагає вижити, а й надихає жити та розвивати інформаційний простір, сприяти корисним змінам у житті громад Нікопольського району.
Інна ШВИДКА
