Центри журналістської солідарності: підтримати медійників і допомогти їм залишитись у професії

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну європейські колеги розглядали способи максимальної евакуації журналістів із України.

–Але українські медійники сказали, що бажають залишитися і виконувати свої професійні обов’язки вдома. Тоді ЄФЖ спрямував свої зусилля на підтримку створення в Україні Центрів журналістської солідарності НСЖУ, – зазначив Генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррес.

• 

• 

За час своєї діяльності Центри консолідували українських журналістів в умовах з війни, стали справжніми осередками незламності, та професійної взаємопідтримки, важливими хабами, які допомагають медійникам виконувати свої професійні обов’язки як на передовій, так і в районах, які зазнали російських ракетних атак, а також – документувати наслідки російських воєнних злочинів і розповідати про війну і українцям і міжнародній спільноті. Діяльність Центрів дуже різнопланова, і враховує особливості регіонів.

За майже два роки діяльності мережі ЦЖС надали таку допомогу медійникам:

• сотні колег отримали допомогу в евакуації з небезпечних територій;
• 700 постраждалих медійників отримали екстрену фінансову допомогу;
• 250 журналістів отримали ноутбуки, фотоапарати, павербанки та інші технічні засоби для роботи;
• 5600 журналістів пройшли професійні тренінги;
• 320 журналістів отримали юридичну консультацію та допомогу з акредитацію для роботи на фронті;
• 440 журналістів отримали професійну психологічну підтримку.

До Центрів журналістської солідарності може звернутися будь-який український журналіст чи журналістка, незалежно від місця проживання, або будь-який іноземний журналіст чи журналістка, які працюють в Україні. При тому достатньо звернутися до того Центру, до якого ближче чи зручніше, а там уже скоординують, підкажуть і проконсультують. Звернутися можна через онлайн-форму, телефоном або відвідати центр особисто.

У центрах журналістської солідарності можна отримати: 

• Засоби індивідуального захисту для роботи в небезпечних місцях. Українським та іноземним журналістам надаємо в користування брендовані бронежилети, шоломи, тактичні аптечки. Якщо вам необхідно отримати в безоплатне тимчасове користування засоби захисту – заповніть цю ФОРМУ.

• Технічну допомогу. Ми отримуємо від донорів і надаємо колегам, які цього потребують, відеокамери, фотоапарати, ноутбуки, іншу професійну техніку. Щоб подати заявку на таку допомогу, надайте обґрунтування та детальну інформацію про себе і свою роботу, заповнивши цю ФОРМУ.
• Матеріальну допомогу. Ми виплачуємо разову екстрену матеріальну допомогу за обґрунтованими зверненнями: виїзд із зони бойових дій або з окупованих територій, пошкодження житла або майна, придбання техніки замість знищеної окупантами. Щоб подати заявку на матеріальну допомогу, скористайтеся ФОРМОЮ. 

• Юридичну допомогу. У межах мережі центрів діє гаряча лінія юридичної підтримки. Поставити запитання юристам можна, заповнивши спеціальну ФОРМУ;
• Допомогу в отриманні акредитації ЗСУ. Журналісти можуть звернутися з усіма питаннями, пов’язаними з отриманням акредитації ЗСУ, а також надати пропозиції щодо покращення роботи в зоні бойових дій. Скористатися гарячою лінією можуть усі працівники медіа, в тому числі ті, хто не є членами НСЖУ. Щоб отримати допомогу, потрібно заповнити ФОРМУ-ЗВЕРНЕННЯ.

• Нові навички і знання. Ми організовуємо і проводимо тренінги та інші навчальні заходи, покликані допомогти журналістам виконувати свою роботу в умовах війни. Вони присвячені таким темам, як безпека в умовах бойових дій та окупації, радіаційна безпека, фактчекінг, робота фіксерів тощо. Крім того, ми проводимо просвітницькі заходи, цікаві зустрічі для студентів, журналістів-переселенців та місцевих медійників і медійниць.
• Консультаційну й організаційну допомогу. Ми інформуємо колег з різних питань: як отримати гранти, як освоїтися на новому місці, як виїхати з окупованих територій, а також допомагаємо з тимчасовою релокацією за кордон.

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• Робоче місце з інтернетом. Всі шість центрів нашої мережі – це ще й коворкінги, обладнані генераторами і терміналами Starlink. Сюди можна прийти працювати з власною технікою, а також скористатися нашою. Ну і, власне, просто посмакувати кавою.

• Психологічну допомогу. Кожен медійник може отримати психологічну підтримку. Для цього НСЖУ організовує проведення психологічних тренінгів, воркшопів, вебінарів і семінарів, які допоможуть журналістам впоратися зі стресом та вигоранням, отримати консультації аби бути ефективнішими. Дізнатися про них можна з анонсів на сайті nsju.org , у телеграм-каналі SpilkaNews https://t.me/spilkanews , з фейсбук-сторінки НСЖУ https://www.facebook.com/nsju.org

– Журналісту важливо знати, що його колеги десь чекають, він може врятуватися і почати працювати. Пригадую, як після важкого виходу з окупації мене зустрічали співробітники Львівського центру журналістської солідарності з прямо з автобуса, мені надали перше житло завдяки НСЖУ, допомогли з документами, надали грошову підтримку, у Центрі були робочі місця, де я могла працювати, і поруч зі мною працювали колеги, які вибралися з Херсона, Маріуполя… Не уявляю, як би все склалося, якби не Спілка і ЦЖС, – зазначає журналістка з Луганщини Марина Животкова.

У 2022 році, через окупацію Херсона зі свого рідного міста був змушений виїхати і колектив херсонської незалежної газети «Новий день».

– Після окупації міста ми цілий місяць, аж до 21 березня 2022 року, залишалися в Херсоні. Паперову газету, ясна річ, видавати можливості не було, але ми продовжували наповнювати сайт, – Дуже допомагала в роботі підтримка колег: уже в перший день вторгнення до мене зателефонував голова НСЖУ Сергій Томіленко, ми постійно радилися з ним про те, чи продовжувати роботу і в якій формі, – розповідає головний редактор «Нового дня» Анатолій Жупина.

Нараз журналісти видання живуть у різних регіонах, але завдяки підтримці НСЖУ та міжнародних донорів продовжили роботу на Інтернет-ресурсах, а після визволення Херсона відновили випуски паперової газети, яку відправляють до Херсона, і, до речі, проводять презентації видання у Львівському офісі Західноукраїнського Центру журналістської солідарності. Економічну стабільність «Нового дня» наразі забезпечує підтримка від швейцарської некомерційної організації Foundation Hirondelle та IRMI (Інститут регіональної преси та інформації)

–З самого початку до нас прибували колеги з Києва, Ірпеня, Маріуполя, з Херсонської області. Потім — з Одеської, з Запорізької областей. Звідти досі журналісти вибираються, хто як може. Спочатку ми прийняли 25 колег, але потім на Київщину люди почали повертатися. Зараз ще 15 журналістів-переселенців залишаються в області, – така була ситуація у вересні 2022 року за спогадами координатора Чернівецького ЦЖС Володимира Бобера.

Серед тих, хто отримує допомогу від ЦЖС – і Світлана Карпенко, редакторка газети «Трудова слава» з прифронтового Оріхова, який уже другий рік перебуває під обстрілами. редакція газети власними руками ремонтувала приміщення, підтримувала порядок, а нині воно – без даху, без стелі, без вікон. Нині Світлана Карпенко перебуває в Запоріжжі, вона – часта гостя Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ, активна учасниця професійних тренінгів, інших заходів, яка високо оцінює роботу Центру. До речі, й «Трудова слова» виходить – за підтримки НСЖУ вдалося відновити випуски газети, які сама ж редакторка і везе людям до рідного Оріхова, бо знає, що та дуже чекають улюблене видання.

– «Трудова слава» для мене дуже цінна, важлива і потрібна, –– Дерзайте, друкуйте, радуйте наші серця свіжими випусками рідної газети!, – закликає читач, житель Оріхова Станіслав Ковтун.

Загалом Запорізький ЦЖС нині опікується 28 журналістами-переселенцями. Їм допомогли отримати статус ВПО, підтримати необхідними речами, житлом, роботою. Разом з місцевими медійниками, вони беруть участь у роботі ЦЖС, де немало уваги приділяють психологічним тренінгам та заходам з арттерапії, яких за лише 2023 рік проведено понад 50.

На території Дніпропетровщини нині проживає близько 20 журналістів-переселенців, які зверталися по допомогу до Дніпровського ЦЖС, із ними команда Центру на постійному зв’язку.

–Хочу подякувати всім за небайдужість, за те, що ми всі зараз максимально об’єднуємо зусилля і бачимо, які виклики стоять перед нами на сьогодні, які питання треба вирішувати. Тож намагаємось оперативно простягнути колегам руку допомоги. Нині відпрацьовано багато різних механізмів допомоги медійникам, – підкреслила Наталя Назарова – координатор Дніпровського Центру журналістської солідарності НСЖУ, яка займається адмініструванням журналістських звернень до мережі.

Кожен період повномасштабної війни диктує характерний своїми обставинами, які відображаються на роботі ЦЖС, і вимагають певної трансформації відповідно до ситуації.

Тож наприкінці грудня відбулась трансформація центрів, у результаті якої Львівський і Чернівецький Центри було об’єднано у Західноукраїнський об’єднаний Центр журналістської солідарності, і додався ще один на прифронтовій території – у Харкові.

–Дуже добре, що тепер у Харкові з’явився у свій Центр, який став для журналістів, блогерів, фіксерів, інших медійників не лише місцем, куди вони можуть звернутися по допомогу, а й майданчиком для спілкування, тренінгів, обміну досвідом, звісно, тут можна попрацювати і одержати іншу підтримку, Нині актуальною для медійників є безпекова та психологічна допомога, тож плануємо і заходи такого плану, – каже координаторка Харківського ЦЖС Анна Черненко.

Усі шість Центрів журналістської солідарності визначилися з «підшефністю» областей, у яких ЦЖС не створено. Після трансформації Центри одержали оновлену методологію та стратегію роботи. Таким чином, мережа ЦЖС адаптується до пріоритетності підтримки українських та іноземних журналістів у прифронтових регіонах, а також відновленні у цих регіонах діяльності медіа.

Нині центральний офіс НСЖУ проводить спеціалізовані координаційні онлайн-наради із представниками мережі ЦЖС та журналістських осередків «підшефних» областей, аби визначити першочергові напрямки тих потреб, яким варто приділити посилену увагу.

Під час спілкування виокремилась низка нагальних питань, які вимагають опрацювання і вирішення.

Серед них, зокрема, такі:

–верифікація медійників, які знаходяться у певному регіоні, у тому числі, з’ясування кількості журналістів, які прибули у регіон і не зареєструвалися у ЦЖС, тож складно визначити їхні потреби у допомозі;

–необхідність постійної трансформації роботи Центрів журналістської солідарності у контексті поточної ситуації. Нині немало журналістів знайшли для себе місце проживання або повернулися додому, працевлаштувалися, більш-менш облаштували побут. Нині на перший план виходить питання безпеки (надання журналістам засобів безпеки для відряджень на небезпечні території, екстрена матеріальна допомога тим, у кого внаслідок ворожих прильотів пошкоджене житло, поранені журналісти тощо);

–необхідність трансформації та запровадження додаткових навчальних програм. Нині є немалий запит від медійників, особливо місцевих видань, на написання грантів, на консультації щодо відновлення чи сталої роботи редакцій тощо. Також ійшлося про можливу зміну формату вебнарів з психологічної підтримки – з онлайн- на офлайн-заходи, як більш дієві у ситуації, коли медійники дуже потребують психологічної допомоги;

–підтримка мобілізованих медіа працівників

Також у центральному офісі НСЖУ звертають увагу не лише на ефективну роботу Центрів, а й на тому, що велике значення має зворотний зв’язок і відгуки від медійників, які отримали допомогу від НСЖУ.

– Організаціям-донорам важливо розуміти, яким чином прислужилася медійникам надана Центрами допомога, аби краще визначити потреби тих наших колег, які постраждали від повномасштабної війни. Ми маємо не лише допомагати, а й показувати, у яких умовах працюють нині журналісти, маємо розповідати історії українських медійників, які виїхали з небезпечних територій, або залишились працювати там. Висвітлення цієї проблематики допомагає залучити кошти іноземних партнерів, аби ефективніше допомагати нашим колегам, – наголосила перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.

– ЮНЕСКО прагне надавати постійну підтримку журналістам в Україні, щоб забезпечити їхню важливу місію суспільного інтересу, а саме збір і поширення надійної, точної, а іноді й життєво необхідної інформації в умовах війни. Центри журналістської солідарності  відіграють вирішальну роль у цьому відношенні через спектр послуг, які вони надають. ЮНЕСКО вітає посилення уваги до задоволення потреб журналістів, які знаходяться поблизу передової, – зауважив Тауфік Джелассі, помічник Генерального директора ЮНЕСКО з комунікацій та інформації, вітаючи відкриття Центру в Харкові у грудні 2023 року.

Як знайти центри журналістської солідарності?

У будні центри завжди відчинені. Але ліпше попередньо зателефонувати координаторам, аби узгодити зручний для вас час. Центри розташовані за такими адресами:

• у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
• Об’єднаний Західноукраїнський ЦЖС: офіс у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (координатор Наталія Войтович); офіс у Чернівцях – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
• у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
• у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
• у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова);
• у Харкові – телефон: 095 421 5477 (Ганна Черненко).

Про ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.

Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.

Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.

Інформаційна служба НСЖУ