Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Днями для журналістської спільноти Дніпропетровщини був організований тренінг із міжнародного гуманітарного права. Його учасники ознайомилися з основними принципами МГП, ключовими термінами і головне, поговорили про те, як медійники своєю роботою можуть вплинути на дотримання таких важливих під час війни норм. Перед журналістами виступив Юрій Усманов, радник з юридично-політичних питань Міжнародної гуманітарної організації «Женевський заклик».
Фахово озброїти колег
– Війна в Україні триває. Журналісти ведуть свою непросту боротьбу на інформаційному фронті. У Дніпровському центрі журналістської солідарності ми провели чимало заходів, щоб фахово озброїти наших колег та розширити їхні знання. Сьогодні ми розкрили досить нову і водночас непросту тему: роль медіа у посиленні дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Чому це важливо? Наше суспільство знає, що у світі діє міжнародне право. Але виникає питання, чому правила, які визнає весь цивілізований світ, не завжди виконуються. Відповіді на ці та інші запитання своїй аудиторії можуть розтлумачити журналісти. Звісно ж за допомогою експертів, – зазначила координаторка Дніпровського центру журналістської солідарності Наталя Назарова.
Перш ніж донести цю інформацію до суспільства, медійники повинні розібратися з термінологією, усвідомити ризики, які постають під час висвітлення МГП. У майбутньому це допоможе уникнути помилок.
Про статус журналіста і коректне інформування
– Міжнародне гуманітарне право – це про правила ведення збройного конфлікту. Збройний конфлікт починається з акту агресії будь-якою стороною. Наприклад, перетин кордону і введення військ на територію іншої суверенної держави вже є актом агресії та порушенням статті 2 статуту ООН. Її суть в тому, що не можна вирішувати будь-які спори військовим шляхом, – підкреслив Юрій Усманов.
Дотримання МГП – це обов’язок. Але у збройних конфліктах не буває, щоб сторони 100% дотримувалися цих правил. Проте всі мають знати, що за порушення міжнародного гуманітарного права є відповідальність. Тут велику роль відіграють журналісти, які висвітлюють подібні випадки. І в результаті впливають на притягнення до відповідальності агресора.
– Щоб журналісти коректно висвітлювали міжнародне гуманітарне право, їм треба чітко розрізняти межі його регулювання. По-перше, МГП регулює поведінку сторін конфлікту для зменшення жертв серед цивільних або тих, хто не бере або припинив брати участь у воєнних діях. В свою чергу, міжнародне гуманітарне право не забороняє застосування сили на полі бою, не захищає усіх, хто постраждав від конфлікту, – зазначив експерт.
Він також звернув увагу на статус журналіста у збройних конфліктах. Зокрема, МГП визначає два види журналіста: військовий кореспондент і звичайний журналіст. Якщо військовий кореспондент як особа, що супроводжує збройні сили, але фактично не входить до їхнього складу, потрапляє в полон до супротивника, то згідно зі статтею 4 Женевської Конвенції ІІІ він вважається військовополоненим.
Цивільні журналісти, які знаходяться у відрядженні у зоні збройного конфлікту, повинні користуватися повагою і захистом до тих пір, доки вони не беруть безпосередню участь у воєнних діях. Тому тут журналісту варто усвідомити: люди, які знаходяться поруч із військовими, в будь-який момент можуть загинути. Для розуміння гостроти ситуації – простий приклад. Військова техніка зупинилась в якомусь населеному пункті. Діти, побачивши умовно танк, можуть захотіти сфотографуватися поруч. Ця техніка – ціль для учасника конфлікту. І при її знищенні можуть постраждати цивільні. В таких випадках теж можуть спрацювати журналісти, розповівши аудиторії про небезпеку подібних дій.
– ЗМІ не повинні брати безпосередню участь у воєнних діях. В деяких випадках медійник навіть може втратити свій статус і, відповідно, захист. Це може статися, коли журналіст передає тактичну інформацію, шпигує, чинить насильство, бере до рук зброю (якщо це не самооборона), або стає учасником підбурення проти цивільного населення, – наголосив Юрій Усманов.
Питання не залишилися без відповіді
Також організатори підготували для учасників тренінгу невеликі практичні завдання. Журналістка та фрілансерка Єва Авраменко підтвердила, що такий формат роботи допомагав краще засвоювати інформацію.
– Раніше я думала, що у мене є базові знання про міжнародне гуманітарне право. Але після тренінгу зрозуміла, що практично вся інформація для мене нова. Тренінг був неймовірно змістовний, якісний. Особливо це цінно у наш непростий час, коли навіть досвідченому журналісту потрібно здобувати нові знання, – зазначила Єва.
У журналіста-переселенця з Донеччини Валентина Хорошуна під час тренінгу виникло чимало запитань, на усі, зізнався, він отримав відповіді. У цьому і полягає цінність та якість таких заходів.
– Залишилося приємне враження. Тренінг був глибокий та всеосяжний. Тема сама по собі не нова, але були питання, які я відкрив для себе по-новому, – підкреслив Валентин Хорошун.
– Я не вперше працюю з журналістською аудиторією. Вдвічі приємніше працювати з медійниками, які обізнані, які дискутують, задають питання, обґрунтовують свої думки. Треба вивчати міжнародне гуманітарне право, занурюватися у цю тему. Ваша обізнаність допоможе інформаційно взаємодіяти з державними і правоохоронними органами. Хто як не журналісти можуть простою мовою пояснити серйозні речі, – резюмував Юрій Усманов.
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС.
