Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Шановні колеги! 20 квітня цього року відкривається черговий з’їзд Національної спілки журналістів України. Знаю, що більшість членів НСЖУ щиро сподівається, що він, нарешті, кардинально на краще змінить багато складових нашої спілчанської діяльності.
Передусім, це стосується головного питання: або у нашій Спілці відбудеться давно очікуване реформування, спрямоване на докорінне поліпшення всієї її діяльності, або ми реально станемо на шлях до її розвалу.
Про нинішню ситуацію у Спілці в цілому і, зокрема, її керівництва, дуже гостро говорилося на нашій обласній звітно-виборній конференції. В першу чергу, про те, що керівництво Спілки, яке уже давно охрестили „центральним офісом”, існує саме по собі, а обласні організації – самі по собі. Рішення приймаються кулуарно! Така „практика” і є головним фактором спілчанського розмежування, за яким видно ще один нищівний фактор: це поділ української журналістики на столичну і місцеві варіанти.
І це реальність, яку не можна не помічати.
Справляють негативне враження й інші факти. Ми, наприклад, і до сьогодні не знаємо, скільки «реальних» членів НСЖУ налічує Національна спілки журналістів України. Такого загальноукраїнського обліку немає. Хоча на місцях таку роботу виконано, в тому числі, і в нашій обласній організації.
Водночас обласна Спілка підвищила вимоги до тих, хто вступає до НСЖУ. Ми створили електронну базу всіх членів обласної організації. Зберегли і осучаснили спілчанське приміщення, яке стало справжнім медіа-центром для журналістів області. Привели у відповідність до чинного законодавства статутну документацію нашої обласної організації та її Журфонду. Налагодили оздоровлення членів Спілки на узбережжі Азовського моря. Заснували День ветерана журналістики Дніпропетровської області. До речі, з ініціативою затвердити це свято на всеукраїнському рівні ми виходили до керівництва Спілки. На жаль, не були почуті…
Свій перелік досягнень, безперечно, є і в інших обласних організаціях. Спілчани працюють над увіковіченням пам’яті про колег, просвітницькою місією журналістики, формуванням і розвитком медіа-грамотності серед молодих журналістів, заснуванням іменних премій та багато чим іншим. Але, потрібно визнати, що переважна більшість проектів на місцях реалізується без найменшої участі «центрального офісу» Спілки.
Але далі таке розмежування існувати не може.
Нам є на кого рівнятися і з кого брати приклад. Всі ми пам’ятаємо Спілку за часів керівництва Ігоря Федоровича Лубченка, який завжди був у темі всіх журналістських проблем. На мій погляд, тоді авторитет Спілки був беззаперечний, її робота не обмежувалася черговими гнівними заявами «про стурбованість і глибоке занепокоєння».
Сьогодні питання стоїть надзвичайно гостро: або наша Спілка все-таки пройде непростий процес реформування, або про неї згодом можна буде говорити в минулому часі. Тим більше, що основи її розпаду закладено в низці статей проекту Статуту НСЖУ, який винесено на обговорення обласним організаціям.
У нас накопичилося безліч різних проблем, які вже давно очікують свого вирішення. Серед найгостріших: питання соціального захисту журналістів, виконання на місцях Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», підтримка реформованих ЗМІ, робота з «Укрпоштою», розвиток молодіжного крила, міжнародна співпраця, вшанування ветеранів професії та багато іншого. І для вирішення цих проблем потрібне слово Спілки. Слово до влади! І це слово повинно звучати постійно, а не лише на передодні звітно-виборчого з’їзду для підвищення рейтингу однієї особи.
Комплексно всі ці та інші питання подано в Маніфесті «НСЖУ-2022», створеному ініціативною групою і поданому на розгляд спілчан. Там окреслено основні напрямки реформування Спілки на найближчі 5 років. Результатом таких реформ, як сказано в Маніфесті, „має стати єдина і неподільна, впливова і потужна загальнонаціональна організація журналістів, яка діятиме виключно за демократичними принципами прозорості, відкритості та колегіальності, захисту національних інтересів та демократичних цінностей”. Досягти цього можна, втіливши в життя ряд конкретних принципів. Зокрема, таких, як принцип колективного захисту. Принцип незалежності. Принцип громадянської позиції. Принцип колегіальності. Принцип рівності. Принцип прозорості та підзвітності. Принцип пропорційної відповідальності. Принцип міжнародної журналістської солідарності. Принцип ефективності і принцип впевненості.
Ми можемо реформувати нашу Спілку! Для цього всі ми повинні працювати в одній команді, починаючи з оновленого Правління НСЖУ і Секретаріату. Нам варто усвідоми, що без системної, організованої роботи на Хрещатику, 27-а не може йти мова про відродження авторитету НСЖУ на всеукраїнському рівні.
Звітно-виборна конференція Дніпропетровської обласної журналістської організації, повторно обравши мене Головою Правління ДОО НСЖУ, готуючись до чергового з’їзду НСЖУ, водночас висунула мою кандидатуру на посаду Голови Національної спілки журналістів України. Я щиро дякую колегам за довіру.
Однак я прийняв для себе рішення зняти свою кандидатуру на посаду Голови НСЖУ та зосередитися на подальшій розбудові Дніпропетровської обласної організації.
Так, зроблено чимало. Багато питань зрушили з мертвої точки, втім, роботи менше не стало. Завдання, поставлені делегатами обласної конференції, потрібно виконати особисто!
Безперечно, розраховую на підтримку колег-спілчан, з якими ми розпочинали й продовжуємо плідно працювати. При цьому обіцяю активно долучатися й до реформи Національної спілки, шляхи якої чітко визначені в Маніфесті «НСЖУ-2022».
Також готовий ділитися з колегами з усіх обласних осередків Спілки дієвими напрацюваннями Дніпропетровської обласної організації. Тим більше, проблеми у нас багато в чому схожі, тож, й вирішувати їх маємо разом, не замикаючись лише на собі. Зрештою, обличчя НСЖУ створює кожна область, представлена в ній.
Наголошую: один Голова НСЖУ, хто б він не був, не в змозі виконати таку складну роботу. Для цього потрібна команда однодумців! Сьогодні ми маємо відкинути особисті амбіції й повністю зосередитися на збереженні та реформі Спілки. Кожен з нас знає: на столичному рівні часто-густо розгортаються небажані пристрасті, зокрема, й щодо кандидатури нового голови.
Колеги, давайте думати не про посади, а про роботу, розвиток, життя Спілки!
Я категорично проти будь-яких протистоянь! Підтримаю ту кандидатуру, яка найближче стоїть до принципів реформування. Сподіваюсь, що такої ж думки і дніпропетровські делегати.
Будемо разом!
Збережемо і реформуємо нашу Спілку!
