«Як вас звати, і що ви любите… їсти?»

Саме з такого запитання розпочалося знайомство учасників групової сесії «Методи емоційного розвантаження», яка нещодавно відбулася у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ.

Психологічна підтримка журналістів – один із сервісів Мережі центрів журналістської солідарності, створених Національної спілкою журналістів України після початку повномасштабного вторгнення. Тож Центр у Дніпрі організував для колег-медійників зустріч із психологами – фахівцями Данської ради у справах біженців. Учасниками, окрім дніпровських медійників, були також колеги з Донеччини, Херсону, Нікополя.

«Час тренінгу промайнув непомітно, а це, як на мене, безпосередньо показник якості. Емоційне розвантаження – є дуже важливим для будь-якої людини у наш час, особливо для журналістів – людей, що працюють з великим обсягом інформації. На цьому тренінгу ми дізнались прикладні поради, а не суто теоретичні, що також свідчить про його ефективність», – поділився враженнями журналіст Олександр Комарук.

А ось відгук журналіста-переселенця з Донеччини Валентина Хорошуна:

«Я за фахом психіатр, тож до діяльності колег-суміжників завжди ставився з певною часткою скептицизму. Це, певне, професійне. Отже від участі у груповій сесії «Методи емоційного розвантаження», організованої Дніпровським центром журналістської солідарності НСЖУ та спеціалістами Данської ради у справах біженців, не очікував великого ефекту. Максимум — дві години приємно проведеного часу в хорошій компанії. Тому результат заходу мене приємно здивував подвійно чи навіть утричі.

По-перше, далеко не на кожному заході ти з порога занурюєшся в атмосферу невимушеної, теплої, емпатичної та камерної зустрічі. По-друге, на шостому десятку років тебе вже складно здивувати чимось новим. І по-третє, психологія за визначенням — наука зі специфічною репутацією, овіяна гарними історіями, стереотипами, відвертими спекуляціями та маркетинговими штучками. До того ж, кожен другий з нас глибоко впевнений у тому, що він сам собі психолог. Чи не так?

Так от, на груповій сесії, проведеній для нас психологами Данської ради у справах біженців, усього цього не було. А була справжня щира бесіда дюжини людей, що зібралися разом. Яка почалася зі справжнього віртуального бенкетування — обміну думками про улюблені страви. Майже посиденьки старих друзів біля вечірнього багаття. Тільки вдень і без багаття, зате з ароматною кавою.

Водночас, в півторагодинний хронометраж організатори заходу змогли втиснути справді багато корисної інформації — від відпрацювання простих прийомів зняття психологічної напруги до міні-лекції про «гарячі лінії», що діють в Україні, і центри психологічної підтримки. Загалом, на момент закінчення сесії, всі ми стали по-справжньому згуртованою групою друзів, об’єднаною не лише спільним проведенням часу, але й спільними поглядами на життя, новою інформацією та навичками психологічного розвантаження. Я, наприклад, окрім іншого, в ході зустрічі дізнався кілька нових для себе деталей про калкана — вид камбали, який багато років тому був завезений і прижився в Азовському та Чорному морях. По суті, теж ВПО, як і багато хто з нас, тільки з риб’ячого світу.

А щодо проведеного на сесії часу, я його дійсно провів приємно і в хорошій компанії. У всякому разі, післясмак від сесії-тренінгу у мене склався саме такий. Що, напевно, і є найкращим доказом психологічної майстерності та професіоналізму організаторів».

Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС