З когорти одержимих

З когорти одержимих

Журналіст завжди у вирі подій, де б він не працював: на телебаченні, радіо чи в періодичній пресі. Його очима більшість людей дивляться на події у країні та світі. Він вміє інформативно, а головне цікаво розповісти практично про все: від державних новин до історій життя зірок.

Професію журналіста можна віднести й до ремесла, і до творчості, та навіть до мистецтва. Обравши цю спеціальність, люди часто змінюють свій стиль та спосіб життя. Щоб стати успішним у цій професії, необхідно мати літературні здібності, а головне – по-справжньому цікавитися життям і тим, про що доводиться писати чи розповідати.

«Люблю людей одержимих. Серед них – Олександр Козленко. Козацький край народив мужніх захисників української землі – і просвітників, і педагогів, і трудівників ланів. Всі вони вплинули на зацікавлення Олександра Козленка». Так відгукнувся про свого колегу – краєзнавця, журналіста, лауреата обласних премій, переможця літературних, фото й творчих конкурсів, члена Національної спілки журналістів України Олександра Козленка, письменник, краєзнавець, заслужений журналіст України Микола Чабан.

І справді, світу захоплень журналіста нашого районного часопису можна по-доброму позаздрити. Не злічити його краєзнавчих розвідок з історії рідного краю, який він безмежно любить, цікавих розповідей про минувшину, часи Другої світової війни, цікавих та визначних людей, які залишили по собі сторінку у життєписі Широківського краю. Як автор краєзнавчих розвідок, він друкувався в журналах «Кур’єр Кривбасу», антології «На землі, на рідній…», навчальному посібнику «Хрестоматія з історії Дніпропетровщини», газетах «Зоря», «Вісті Придніпров’я», «Січеславський край» та інших виданнях.

Олександр Козленко відомий нам як автор та впорядник збірки «Гіркий полин війни. Пам’ять фронтових доріг» та книг «Дивосвіт отчого краю», «Окраса рідної землі». Остання розповідає про видатних людей Широківщини до 90-річчя створення району. Читачі відзначили хист автора до ліричного слова, знайдені цікаві факти біографій земляків. Хтось наголосив, що зміст авторових нарисів надовго западає в душу і бадьорить її. І це насправді так, я думаю зі мною погодяться ті, хто знайомий з творчістю Олександра Козленка. Читаючи його нариси, публікації людина не лише збагачується новою інформацією, а проймається ще більшою повагою та любов’ю до свого краю і його людей.

А ще його називають фанатом своєї справи, невтомним ентузіастом, енергійності й організованості якому можна по-доброму позаздрити.

Олександр Миколайович є справжнім збирачем рідкісних матеріалів з історії рідного краю, тож ми вирішили запитати, що ж його надихає на ці пошуки і з чого все почалося?

– Добре пам’ятаю, з яким задоволенням зачитувався нарисами, що виходили з-під пера ветерана-залізничника Володимира Ганенка. А які були авторські малюнки, що додавали наочності цим нарисам і розвідкам! З якою насолодою акуратно їх вирізав, не сміючи викидати, і від того папки зі шнурочками та вирізками щоразу пухли. Як іноді буває приємно через роки перебрати ці вирізки, перечитати і знову скласти, бо є розуміння, що матеріал цей безцінний. Мабуть, саме відтоді й проросло в мені зерня любові до рідного краю, що його посіяв і плекав Володимир Ганенко.

Це зараз, коли сам підготував не одну краєзнавчу статтю, розумієш, що за кожним таким матеріалом стоять стоси перелопачених архівних документів, старих газет, журналів, години розмов зі старожилами…

Ця не перебільшена любов до рідного Широківського краю та його людей у мене з’явилася ще в кінці 70-х на початку 80-х років. У цей час я закінчував Криворізький педагогічний інститут і працював вчителем, а про журналістику, як професію, я тоді лише мріяв. Перша моя дослідницька робота була пов’язана із заснуванням Широкого. Так нарис і називався «Звали балку Широкою», і надрукований він був у газеті «Зоря». А пізніше цей матеріал зайняв почесне місце у навчальному посібнику «Хрестоматія з історії Дніпропетровщини». З цього все й почалося. Зустрічі з цікавими людьми, підтримка однодумців та вдячні відгуки моїх шанувальників, мабуть саме вони мене й надихають та заряджають на пошуки нових тем і спонукають рухатися вперед. З 2005 року я працюю в редакції газети «Вісник», мені подобається моя робота, я щаслива людина, бо займаюся улюбленою справою. Днями в м. Дніпро Дніпропетровська обласна рада ветеранів України за підтримки фонду Олександра Вілкула «Українські перспективи» підвела підсумки літературного конкурсу імені письменника Михайла Селезньова. Я став лауреатом та отримав диплом другого ступеня за книгу краєзнавчих нарисів «Дивосвіт отчого краю».

Маю ще чимало задумів та планів, тож сподіваюся, що розповім читачам ще не одну цікаву історію та познайомлю їх з цікавими людськими долями. Адже головне вірити в те, чим ти займаєшся, а мої читачі та поціновувачі допомагають мені в цьому і не залишають жодних сумнівів, що я займаюся потрібною та корисною справою, за що я їм безмежно вдячний.

Ось така вийшла цікава розповідь про нашого доскіпливого газетара Олександра Козленка, побажаємо йому творчих успіхів та нових ідей, а ми з нетерпінням будемо чекати нових публікацій.

Матеріал підготувала

Вікторія СІНЧЕВСЬКА