Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Межівську громаду з Дніпропетровської області, що розташована менше, ніж за десять кілометрів від Донеччини, включено до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Головний редактор «Межівського меридіану» Євген Хрипун каже: «У нас відстань до Донецька менша, ніж до Дніпра. Навіть жартуємо, що ми перші зустрічаємо сонце на Дніпропетровщині».
Звучала Межівська громада й у зведеннях про ворожі обстріли: така біда не оминула і цей район Дніпропетровщини.
І от в таких, м’яко кажучи, непростих умовах газета «Межівський меридіан» від 24 лютого не пропустила жодного свого випуску. Тираж у першому півріччі тримався стабільно: 1500 – 1700 примірників. Плюс – електронна передплата дає кілька десятків примірників. Щоправда, залежно від воєнних обставин доводилося змінювати обсяг: кількість шпальт коливалася від чотирьох до восьми.
На жаль, у другому півріччі близько 300 примірників втратили. Загальна економічна та фінансова скрута позначилася і на газеті. У людей часто не вистачає грошей на необхідне, тож не завжди можуть про газету думати. Близькість війни також не дуже спонукає до читання. Звісно, що й рекламою заробляти, як раніше, не виходить: реклама нині стоїть на нулях.
Стараються не опускати рук, вважаючи (про це весь час повторює Євген Хрипун), що багатьом іншим виданням, які втратили можливість виходити в світ, втратили приміщення і обладнання, вимушені евакуюватися, набагато складніше.
А самі журналісти «Межівського меридіана» не тільки мріють про вихід з фінансової скрути, а беруть участь у грантових програмах. Та попри всі зусилля, отримувані за грантами кошти поки що ситуацію не рятують.
Отже, вихід газети через брак коштів може припинитися в будь-який момент. І це буде дуже гірко!
В результаті децентралізації Межівський район увійшов до складу Синельниківського. Це оптимізму межівчанам не додало (до нового районного центру – понад 120 км), хоча районні керівники й не забувають про Межову. Можна вважати це ностальгією, але на логотипі газети і до сьогодні залишили герб колишнього свого району.
Свого транспорту редакція не має. Раніше можна було з представниками районної влади виїжджати на місця по всьому району. Тепер, коли громади на території колишнього району працюють кожна сама по собі, тримати зв’язок з Межової, наприклад, зі Слов’янкою, Новопавлівкою, де залишаються вірні газеті передплатники, стало складніше.
Стараються підтримувати відносини з керівництвом громад (це не означає, що пишуть про них тільки позитив). Але угоди на висвітлення і до повномасштабної війни не дуже додавали в редакційну касу, а тепер і поготів.
У редакції працюють четверо: поруч з головним редактором трудяться над випуском газети кореспондент, відповідальний секретар, редактор з реклами. Щодо паперу, то поки що відчувають його подорожчання лише по рахунках з друкарні, якій вдячні, що друкарня в цей складний час знаходить папір для газет.
Не без проблем було в стосунках з поштою, коли в березні газету доставляли і через два тижні після виходу в світ. Не все гаразд з доставкою газети було і влітку, хоча по селах ще працювали стаціонарні відділення. Як буде з серпня, коли починають працювати пересувні відділення («І до нас дійшло нововведення «Укрпошти», – каже Євген Хрипун), сказати складно.
Сподіваються в колективі газети на співпрацю і взаєморозуміння з поштовиками. Замислюються, як уладнати графіки руху пересувних відділень з графіком друкарні, щоб не сталося так, що газету друкують в той самий день, що поштові машини їдуть по району. І не дають спокою керівникам «Укрпошти» в області та районі, коли читач не отримує «Межівський меридіан» вчасно.
Коли верстається номер, матеріали друкованого видання доповнюють матеріали з сайту
Працює в редакції «Межівського меридіану» сайт. Він добротно оформлений і насичений добротною інформацією, має 11-12 тисяч оригінальних відвідувачів. Новинна стрічка наповнена свіжими місцевими матеріалами, але є й дійсно важлива та актуальна обласна і всеукраїнська інформація. Це поряд з якісною журналістикою робить сайт привабливим для відвідувача «Межівського меридіану», де сконцентровані життєво важливі повідомлення.
Щоправда, таким сайт став не відразу. Створювали «Межівський меридіан», як кажуть, самотужки, і спочатку він був копією газети: видавали друкований номер у світ, а вже потім викладали його матеріали на сайті.
Тепер, розповідає головний редактор, пішли від зворотного: зараз газета доганяє сайт. Коли верстається номер, матеріали друкованого видання доповнюють найцікавіші матеріали з сайту.
«Найгарячіша проблема – монетизація сайту», – визнає Євген Хрипун і каже: «Розумію, що нам треба ще багато чому вчитися. Підключили якось Google-рекламу, але отримували з того суто копійки. Наприкінці минулого року почали залучати місцеву рекламу, у рамках передплатної кампанії навіть розмістили біл-борд у центрі селища. Цей же біл-борд – «Залишайтеся з нами сьогодні, завтра, завжди» – стоїть на заставці нашої сторінки у Facebook, де для зручності виставили поруч QR код. І вже було почали отримувати блоки реклами від підприємців, коли все напрацьоване перекреслила російська агресія».
У співпраці з волонтерами
Сьогодні Дніпропетровщина приймає величезну кількість людей, що вимушені тікати від рашистської навали. Близька до Донеччини Межівська громада приймає людей з Донецької, Луганської, Запорізької областей. Дуже багатьох прихистили у себе місцеві жителі («Навіть не знав, які у нас надзвичайно добрі і чуйні люди!», – наголошує Євген Леонідович), працюють центри надання послуг.
Журналісти редакції співпрацюють з волонтерською організацією освітян «Крок у світ», з керівниками структур Межівської громади, де діє потужний хаб допомоги. Буває, що й коробки та мішки допомагають розвантажити, але важливіше те, що журналісти не пропускають можливості розпитати людей про їхні непрості історії, записати, щоб потім опублікувати на сторінках газети, на сайті. Таких історій на сьогодні накопичено дуже багато, всі вони не загубляться і увійдуть в історію Перемоги.
Особливо радіють, коли можуть допомогти конкретним людям. Як, наприклад, допомогли влаштуватися на роботу двом лікарям-переселенцям, ДСНС-никам з розбитої Авдіївки.
Війна і футбол – здавалося б, речі несумісні. Та сьогодні бачимо, який великий внесок футболу і футболістів у кроки до Перемоги. Під час розмови Євген Хрипун також говорив про футбол. Він фанат «Дніпра» і шанувальник «Шахтаря», розповів, як їздив до ще мирного Донецька на матчі улюбленої команди.
Нині, під час нашого спілкування він ділився планами провести турнір на кубок «Межівського меридіану» між місцевими командами. Турнір був запланований давно, але на перешкоді стали спочатку коронавірус, потім широкомасштабна рашистська агресія.
У «Межівському меридіані» переживали, чи варто проводити змагання, коли кожної миті може накрити обстріл. І все таки наважилися: 1 серпня у змаганні футбольного турніру зійшлися захисники України, волонтери та команди громад.
Євген Хрипун каже: «Саме сьогодні нам потрібні речі, які нас єднають навколо спільної мети, роблять нас згуртованішими, сильнішими! Тож і футбольний турнір на традиційний Кубок на приз газети «Межівський меридіан» пройшов під гаслом «Разом до ПЕРЕМОГИ!». А розкотисте «Слава Україні! Героям слава!» – було чути далеко за межами спорткомплексу».
