Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Від дня прийняття Президією Верховної Ради УРСР постанови про встановлення звання «Заслужений журналіст України» спливло понад сорок років. Про перебіг далеких вже подій, що передували заснуванню нагороди, – спогади Георгія Семеновича Бурейка, на той час голови Дніпропетровської обласної Спілки журналістів України, головного редактора «Зорі».
Досьє: Георгій Семенович БУРЕЙКО (1932 – 2017 р.р.) народився на Кіровоградщині в селі Братолюбівка. Проходив військову службу. У Криворізькому гірничому технікуму вивчав шахтарське ремесло. Потім з відзнакою закінчив Кіровоградський педінститут (історико-філологічний факультет), з червоним дипломом – Академію суспільних наук.
Журналістську діяльність почав у Долинській районній газеті заступником редактора, продовжив кореспондентом у криворізькій газеті «Червоний гірник». Був спецкором ТАРС, РАТАУ, заступником редактора газети «Днепровская правда».
З 1976 по 2000 роки – головний редактор газети «Зоря». Відзначений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня та «Знак пошани». Заслужений журналіст України.
«…Діяльність українських газетярів тривалий час прирівнювали до чисто культуро-творчої. В інших республіках, як-то: в Грузії, Латвії, Литві надавали вагомості якраз нашій нелегкій професії.
Готувався п’ятий з’їзд Спілки журналістів України, намічався й мій виступ. Наміром порушити і нагальну проблему щодо заснування окремої відзнаки для трударів пера та мікрофона порадився з колегами-редакторами, членами нашої спілки, а також сусідами – запорізькими газетярами, з якими дружили редакціями, зустрічаючись почергово у нас або в них. Усі гаряче підтримали мій намір. Тим паче, що в роботі республіканського зібрання мали взяти участь найвищі посадовці країни.
…Звісно, хвилювався: вдасться бажане чи ні. Зал засідань Верховної Ради, де проходив з’їзд, переповнений. Серце, відчуваю, може вискочити з грудей. Ідучи до трибуни, з якої тепер виступають народні депутати, кинув погляд у зал, де розмістилися наші й запорізькі делегати. Ті, на знак підтримки, помахали мені червоними мандатами. Трохи заспокоївся.
У своєму виступі наголосив на тому, для чого газетні поля засіваємо зернами нагальних фактів, на дієвості публікацій, необхідності постійно вчитися. Ну і про престижність професії говорив. Звертаючись особисто до кожного небожителя національного владного Олімпу по імені та по-батькові (форум своєю присутністю засвідчили перший секретар Компартії України В. Щербицький, Голова Верховної Ради О. Ватченко та голова Ради Міністрів О. Ляшко), підкреслив, що лише Україна не має, на жаль, суто журналістського заохочення. Овація залу вибухнула так потужно, чого й чекав.
Високе керівництво, видно було по всьому, пропозиція-прохання зачепила за живе. Заметушився завідувач відділу пропаганди ЦК партії, майбутній Президент України Леонід Кравчук, котрий весь час з ними радився, то виходячи з залу, то повертаючись. «По-моєму реакція влади позитивна», – шепнув мені його заступник Віталій Возіанов, з яким сиділи поруч. До речі, там, де тепер уже традиційно розташовуються члени Кабінету Міністрів під час своїх звітів на засіданнях Ради та високі гості.
Після перерви та ще кількох виступів делегатів слово надали Кравчуку. Аж ось вона, приємна мить! «Уповноважений повідомити, – сказав він, – керівництво республіки розглянуло прохання дніпропетровської делегації і, враховуючи реакцію присутніх, вирішило порушену проблему позитивно. Ось цей документ, який буде відповідно оформлений і завтра опублікований. Віднині вводиться нове звання «Заслужений журналіст України».
Так протягом якихось неповних двох годин здійснилися найоптимістичніші прогнози і сподівання. Сталося це 9-го лютого 1982 року…».
З книги «Доля: журналіст», (Дніпропетровськ, АРТ-ПРЕСС, 2010)
Підготував Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ,
член Національної спілки журналістів України.
А в цей час
Рада зі свободи слова при президентові запропонувала більше не вручати звань «Заслужений журналіст України»
Орган рекомендував главі держави припинити практику присвоєння почесних звань «Заслужений журналіст України», а також ініціювати відповідні зміни до закону «Про державні нагороди України». На думку чиновників ради, присвоєння цих звань може формувати суспільну думку про залежність нагородженого журналіста від влади чи його необ’єктивність, що позначиться на рівні довіри до журналістики та медіа.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко повідомив, що НСЖУ проти такої ініціативи. На його думку, вона спрямована на послаблення ролі журналістів у суспільстві та є зневажливою для сотень авторитетних представників ЗМІ, удостоєних високого звання.
