Вітаю друзів з днем поезії!

Здається, що не тільки я, а й багато хто з журналістів старої гвардії, починали свій шлях до професії (навіть не усвідомлюючи цього) з… любові до поетичного слова – з дитячого віршика. Адже, молода людина не може не здивуватися і не зацікавитися: як це так – всього кілька рядків і так багато глибоких думок, що чіпляють за живе, та ще й так легко запам’ятовуються. Потім ії вже саму тягне спробувати скласти щось подібне: зазвичай використовуючи для рими найпростіше – дієслова.

Частіше за все, така гра зі словом на тому й залишається. Впертіші йдуть далі, а деякі, кому складати римовані рядки стає настільки довподоби, – «захворюють» на графоманство (це не глузливо, бо, у своєму роді, це гра зі словом). Вже у дорослому віці такі люди продовжують віддавати чимало свого часу цій справі – не залежно від обраної професії чи фаху. Тут, на мою думку, важливо вчасно зупинитися. Тим, кому пощастило вчасно побачити різницю між власним віршопльотством і справжньою поезією – щасливці, вони закохуються у сентенцію високого поєднання думки і поетичної майстерності – й отримують перепустку до високої читацької зали.

Великих поетів у світі дуже мало – це генії і пророки. Зараз в Україні є така людина – наша сучасниця Ліна Костенко.

Iнші знані поети – це творці, я б сказав, чорнороби слова. Вони серцями відчувають пульс часу, завжди мають що сказати і добре вміють «глаголом жечь сердца людей». Серед дніпровських поетів-журналістів як сьогодні не згадати Олександра Пільонова, який написав багато книжок і, до речі, є автором гімна селища Широке.

Сьогодні спрямовую свої щирі вітання зі святом мої чудові друзям, це: дніпровські поети Сергій Бурлаков, Олександр Твердохліб, Григорій Гарченко, Анатолій Шкляр… Користуючись нагодою, хочу добрим словом згадати й тих хто, на жаль, вже пішли з життя. Це наші знані поети-земляки, з якими свого часу я мав честь працювати разом, товаришувати: Олександр Зайвий, Михайло Селезньов, Ігор Пуппо, Костянтин Чернишов…

Станіслав Шведун.

==

По-детски типографской краске рад,
Я с новой книжкой прыгаю – до неба…
Недавно где-то вычитал: Сократ
При жизни даже строчкой издан не был.

==

Я люблю вас, страницы шуршащие,
И за вас – всё готов я снести.
Краской пахнущие, настоящие…
Интернет, нас, поживших, – прости!

==

Один знакомый мой редактор
Был у супруги «под пятой»…
Тяжелым был её характер –
Всё потому, что золотой!

==

Легко мыслишки в строчки прут:
И в ритм, и в рифму – день, эпоха…
То, что поэзия – не труд,
Возможно, даже и неплохо.

==

Строчить о чём попало – мне не лень,
Мыслишки рву на части и полфразы…
Писали так Сенека и Монтень,
А почему я мудрствовать обязан?

==

Смешно бывает аж до слёз…
Я просто юмором грешу:
Не принимайте вы всерьёз
То, что писал, и что пишу.

==

От судьбы не жди ты много,
Вожжи в скачке придержи…
От пролога к эпилогу –
Только миг, длиною в жизнь.

==

«Здесь жил..» – прочел на домике писателя,
«Творил здесь музыку..» – читаю на другом,
Жил в третьем доме тенор замечательный…
«Продам недорого» – напишут на моём.

==

Крылова басню вспомнил снова:
У нас как прежде всё, видать…
Желаешь ты свободу слова?
Тогда придется сыр отдать.

==

Вам чем воздать? Не словом ли? В тоске
И в радости оно, ведь как бальзам мне…
Обиду записал я на песке,
А благодарность вырезал на камне.

==

Я как банный лист был для прохожих.
Кто б сказал, что работник пера…
Я вчера на себя был похожим,
Извините меня за вчера.

==

Как все, я начал с чистого листа.
Поставил точку. Это правда? Нет, приснилось…
Как мне четыре строчки дописать,
Чтобы у вас – хоть что-то изменилось.

==

У рубаи, поверь, судьба мирская:
Писал под солнцем, в непогоду, при луне…
Как и детей, я строчки отпускаю,
Уверен – не соскучатся по мне.

==

У Пегаса бег иной –
На аллюр ничем не схожий…
Если крылья за спиной,
То не каркай на прохожих.

==

С Пегасом в творческом бреду
Хотел взлететь, но ляпнул в лужу…
Ещё не раз я упаду,
Но не летать – намного хуже.

==

Кубики-рубики, смешаны карты,
Сладок и мил графоманский крючок…
Старый глагол у рулетки, в азарте,
Ищет удачу, где слово – волчок.

==

Телек – насправдi духовна пітьма:
Бреше гарматно «глаголами»…
Вбитих, поки що, ним, дійсно, нема,
Бiльшiсть – пораненi в голови.

==

Жовтень-красень, листячко кружля –
Хоче тихо впасти в теплi руки…
Та якщо покинуло гілля,
То бодай не впасти десь в багнюку.